Сплетіння...

Таємничий подарунок

Pоv Софія.

За все своє життя ми чуємо величезну кількість запитань у свою сторону. Більшість із них є неважливими, проста формальність. Запитання на кшталт: «Скільки тобі років?», « Як тебе звати?». Невже вони роблять нас ближчими один до одного? Як на мене, зовсім – ні. Адже неважливий вік людини, коли тобі з нею цікаво та затишно, ім'я не відіграє важливу роль в стосунках людей, його можна замінити іншими словами: «друже», «кохана», «колежанка», або, навіть, жартівливе «панно» у сторону хорошої знайомої прозвучить цікаво та незабутньо, в порівнянні з багатотисячним повтором імені.

Повірте, коли ви хочете зблизитися з людиною, то вам слід назавжди забути про запитання, відповідь яких ґрунтується на цифрах. Краще запитати: «Який твій улюблений колір, фільм, письменник». Знайте, є безліч цікавих запитань, які призведуть до теплої бесіди за горнятком оксамитової кави чи терпкого насиченого чаю.

Вам, просто слід навчитися правильно запитувати.

Але усе це не важливо, просто такі думки заполонили мене, після того, як я всоте за сьогодні відповідаю на запитання: «Як ти себе почуваєш?», «Тобі уже ліпше?».

Невже ви вірите в те, що людині і справді може стати краще після того, як ви поцікавитися цим.

- Софіє, дитино, чому ти знову не в ліжку?

- Мам, – спробувала вимовити я своїм хриплим «голосом»,- просто...

- Ні, не говори, лікар говорив тобі не тривожити свій голос, поки він цілком не відновиться, краще напиши.

Ой, ну знову вона за своє. Я її звісно розумію, вона хвилюється, але ж зі мною уже, майже, все гаразд.

Після тих жахливих подій, що відбувалися у нашій школі, на щастя, мало хто постраждав. Лише Олена Павлівна знепритомніла і ще двоє хлопців отримали легкі опіки на руках. Усі боялися, що жертв виявиться набагато більше.

Та лякали усіх не так наслідки, як причини. Уже пройшов майже місяць, а й до сьогодні ніхто не може пояснити через що це відбулося. Школа намагається повернутися до звичайного режиму, що не можу сказати про себе. Я ніколи не любила жалітися, чи розповідати про те, що мене тривожило і засмучувало. Просто, мені здається, що це робить людину жалюгідною і слабкою в очах інших.