Сплетіння...

Зустріч з невідомим.

POV Влад

Кожен з нас рано чи пізно зустрічався, з чимось незрозумілим. Зазвичай ми усе скидали на вигадку, уяву, збіг обставин, або марення... та чи насправді усі ці речі можна пояснити такими простими словами, адже є те, що своєю невідомістю нас настільки лякає, що наш організм відмежовується від нього забуттям.

На одну мить я і справді захотів забути події минулого тижня, але розумів, що з цим так легко не впоратися.

Пам'ятаю, як в дитинстві я полюбляв свято Хеловіну. І хоча, коли я був ще дитиною воно не було досить популярним в нашій місцевості, моя родина все одно його весело святкувала.

В дитинстві ми завжди прагнемо щоб у нас вдосталь було солодощів, таємниць, ігор і фантастики. Яке свято, як не Хеловін, найкраще підходить по вирішенню цих питань?

З часом ми забуваємо про дитячі забави, і містика зі своїми чарами покидає наш світ. У дорослому житті не вистачає часу на такі пусті і непотрібні речі. Куди важливішими стають навчання, сім'я, друзі, робота і гроші, гроші, гроші...,а мрій і фантазій з кожним роком стає все менше.

Усе це не оминуло і мене. Те свято, яке в дитинстві у мене викликало захват, страх, але й віру у чари; тепер стало лише способом хизування перед іншими: кращими вечірками, нарядами, макіяжами і навіть вигаданими страшилками, а віра в дива відійшла на інший, неважливий, план.

Та щось підказувало мені, що скоро я знову зустрінуся з незвичайним та містичним лицем до лиця. Що ж чекатиму на зустріч з нетерпінням.

Причиною таких думок у моїй голові було - саме наближення незвичайного свята - Хеловіна. Та неможна було не брати до уваги і те, що я ніяк і нічим не міг пояснити ситуацію з Мирославою.

Що ця дівчина від мене приховувала? Хто ці знайомі, які її забрали з лікарні? І чому мене переслідує таке дивне відчуття, яке змушує мене триматися подалі від неї?

Після нашого невдалого побачення її цілий тиждень не було в університеті, або ж вона вдало ховалася від мене. Я навіть не міг її знайти з допомогою Віки, і тому мені більш реальним здавалося те, що вона просто не відвідувала заняття.

Але чому? Невже вона тоді серйозно поранилася ? чи вона боїться мене?

Та чомусь мені здавалося, що не вона має мене боятися, а що це мене відлякувало щось у ній. Тільки я й досі не міг зрозуміти, що саме.