Пастка правди

|1|

Знову. Все знову пішло на смарку. Який раз я отримую відмову в зустрічі з ним? Десятий? А то і більше. Нестерпний самовдоволений придурок, хай йому грець. Якщо він гадає, що це зупинить мене, то болісно помиляється. Злість підступала до горла, як гіркий присмак нездійснених надій, але всередині лише зростала рішучість.

Моє керівництво, напевно, втомилось від моїх запитів, але мені було байдуже, я добʼюсь цього інтерв'ю, скільки б нервів мені це не коштувало... або їм. Гострі слова "відмовлено" у їхніх листах тепер здавалися майже особистою образою, ще одним викликом.

— Чому ти так прагнеш взяти в нього інтервʼю, наче від цього залежить твоя карʼєра? — кидаючи на стіл речі, прискіпливо запитала моя колега. Вона сіла за стіл, поправляючи юбку олівець, яка трохи задерлась вище її колін. Її холодний тон лише підкреслював контраст між нашими підходами до роботи. Для неї це була лише чергова задача. Для мене — особисте завдання.

— Тому що частково так і є, а ще це діло принципа. — Я обернулась до неї лицем, оцінюючи її блузу з глибоким декольте, яке відкривало вид на її пишні груди. Її зовнішність — символ досконалості, з якою мені не змагатися, але внутрішньо це ніколи мене не хвилювало. Є речі важливіші за вигляд.

— Ти доведеш Клавдію до нервового зриву, і ти це знаєш. - Її слова відбивалися у моїй голові, але не мали жодної ваги. Я б скоріше довела до зриву себе, аніж відступила.

— Припини, багатьом цікаво, як насправді виглядає Крістофер Смарагд, по сумісництву головний акціонер «EnergyXtract». — Моє серце стискалося від думки, що цей чоловік міг тримати в своїх руках ключ до відповідей, які я шукала багато років. Але ще мені було цікаво подивитись в очі людині, яка причетна до смерті мого батька. Але про це я мовчала.

Ця мовчазна місія була набагато важливіша за карʼєру. Це було прагнення справедливості. Не для статей, а для душі.

Я знала, що частково рию собі могилу. Що не просто так відомості про вбивство поліцейського за незрозумілих обставин були зашифровані, а перед суспільством виставлені так, ніби він помер, виконуючи службові обов'язки. Тут було щось більше. І я мала докопатись до суті, як вчив мене батько. Робити все за справедливістю, як він показував на своєму прикладі. Слідувати закону, якого він неухильно дотримувався.