— Прошу, проходьте, — поклавши мені руку на плече і трохи натиснувши, наполіг Кирил. Я зробила не впевнений крок вперед.
Чорт забирай, що з тобою не так, Ніколь? Ти так довго очікувала цього моменту, а зараз трусишся, як маленьке дівчисько. Ні, я не можу показувати, що мені страшно, що я боюсь, що це все приголомшило мене, навіть якщо це так.
Вирівнявши спину, я впевнено пройшла до стола. Тільки почувши, як двері зачиняються і я залишаюсь один на один з цим чоловіком, я змогла видихнути. Він обернувся, з невеликою посмішкою на вустах і хитрими звуженими карими очима. Чоловік був з українськими рисами обличчя, але щось азіатське все ж таки залишалось в ньому.
— Доброго дня, Ніколь, — впевнений дзвінкий голос відбився від стін, остаточно виводячи мене з ступору. — Сідайте, — він вказав на стілець за столом навпроти нього. Все його тіло було розслаблено, не виказуючи зайвих емоцій. Але щось в ньому було не так, я це відчувала.
— Доброго дня, — присідаючи, відгукнулась я. Він впевнено сів за шкіряне крісло, складаючи руки на столі. — Схоже, мені пощастило все ж таки зустрітись з вами.
— Можу сказати про себе теж саме, — куток його рота піднявся, оголюючи білосніжний ряд зубів.
— Якщо ж я все ж таки тут з вами, то гадаю я можу задати вам пару питань? — Я вдивлялась йому в очі, намагаючись відшукати те, що ж мені все таки не подобалось в цьому чоловіку.
— Якщо тільки пару. Розумієте, справи не можна відкладати на довгий час. Мене звати Крістофер, як вам відомо, — було відчуття, наче він змушував не мене в це повірити, а самого себе. Я насторожилися ще більше, нахиляючись вперед.
— Що ж, — вирішивши витягнути з цього як можна більше, я дістала блокнот з ручкою, які завжди таскала з собою. — Тоді варто розпочати.
Я задавала прості питання, щоб він міг трохи розслабитись, повіривши, що нічого підступного в них не має. Він відповідав впевненно, іноді замислюючись над відповіддю. Я робила нотатки, намагаючись звертати увагу на деталі кабінету і чоловіка, який видавав себе не тим, хто він є. Його манера поведінки, мова тіла і все інше говорило зовсім інше, ніж вилітало з його вуст. Я не перший день в цьому бізнесу і розпізнаю брехню, як би вона не була замаскована.
— Як ви можете пояснити таке стрімке зростання акцій в вашій компанії в останні кілька років? — це питання було підступне, бо ніде навіть відомості дати заснування не було. Його тонкі брови звузилися в одну лінію і я зрозуміла, що це викликало в нього підозру.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Пастка правди
Teen FictionНас завжди поглинає щось важливе і таке міцне, що навряд чи випустить з обіймів. Ніколь виросла в сімʼї поліцейського та пристойної громадянинки, де її навчали любові, співчуття та справедливості. Та чи існує ця справедливість, коли достойного пол...