Піднявши погляд до схід, я побачила чоловіка похилого віку з тростиною в руках, на яку він опирався пів тілом. Незважаючи на вік, тримався він доволі впевнено і міг залякати одним лише поглядом, який випромінював гнів.
— Залишимо обговорення поповнення до вечері, нам потрібно обговорити більш важливі речі, Крістофере, — він помалу спускався по сходах, не відриваючи погляду від Кріса, який випустив жінку з хватки. Та відступила на крок, потираючи шию.
— Щось термінове? — він склав руки до кишень, дивлячись чоловіку в очі. Зараз я могла більш детально розглядіти чоловіка, який підійшов до нашої групи. Каштанове волосся, через яке вже добре пробивалась сивина, втомлені карі очі, під якими вже було доволі багато зморшок і тонкі вуста, які були приховані за сивою бородою.
— Проблеми на півночі, які загострилися після смерті Горбуна, нам необхідно прийняти міри, щоб це не призвело до більшого конфлікту, — його пронизливий погляд затримався на мені на пару лишніх секунд, після чого швидко повернувся до сина.
— Максим, відведи Ніколь в мою кімнату, — він кинув на мене швидкий погляд, в якому читалось що заперечення не приймаються.
Хлопцю багато часу не знадобилось, він легенько підштовхнув мене до сходів. Я не зважаючись пішла на верх, не чекаючи поки мене будуть вести за руку. Думки були змішані, я відчувала легке поколювання в кінчиках пальців але не придавала тому значення, скидаючи все на стрес.
Ми піднялись на третій поверх, коли Максим нарешті відпустив мене і я навіть зловила його полегшений видих. Він сперся на підвіконня, оглядаючи мене з ніг до голови.
— Найшов щось цікаве? Чи цей коридор і є Крістофера кімната? — мені не зовсім подобалось, як цей хлопець дивився мене, наче оцінюючи. Я і так відчувала себе як експонат музею, який всі пристально розглядали.
— Цікаво, чим же журналістка, яка намагалась копати під брата, змусила його так рвано захищати себе? — він театрально почухував підборіддя, що викликало посмішку але я намагалась приховати її.
— Кохання з першого погляду? — невпевнено припустила я. Його дзвінкий сміх заповнив довгий коридор, відбиваючись об стінки.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Пастка правди
Teen FictionНас завжди поглинає щось важливе і таке міцне, що навряд чи випустить з обіймів. Ніколь виросла в сімʼї поліцейського та пристойної громадянинки, де її навчали любові, співчуття та справедливості. Та чи існує ця справедливість, коли достойного пол...
