Пастка правди

|9|

Від імені Ніколь

З останніх сил, прислухавшись до голосу розуму, я відштовхнула його від себе. Це було неймовірно складно, бо моє тіло зовсім не хотіло підкорятись. Воно відігравало спогади про його доторки, підкоряючись його діям. Але я не хотіла піддаватись.

— Цього більше не повториться. — Мій голос підвів мене. Він хрипів і прозвучав не зовсім впевненно. Але мої очі дивились прямо і категорично відштовхували його від мене. — Ніколи.

— Ніколи не кажи ніколи, янголе, — з посмішкою заявив він. Це була банальна фраза але з його вуст звучала, як погроза.

— І більше не називай мене так, — зажадала я. Від моїх слів його вуста розплилися в ще широкій посмішці.

— Раніше ти не заперечувала цього. І всього, що я робив з тобою, кралю, — він демонстративно поклав свою руку на праве оголене стегно, я швидко скинула її звідти. Тепер, можливо тілу і подобались його доторки, але розум сприймав їх зовсім інакше. Я не забуду, як він брехав мені, використовуючи в своїх цілях, наче я чергова іграшка. Що б він не говорив, я йому не вірила.

— Що ж, то будо раніше, — я вийшла з його тіні, направляючись на вихід. Але він швидко перехватив мене за лікоть, притягуючи до себе так, що наші вуста майже не стикнулись знову.

— Ніколь, на людях тобі прийдеться грати роль моєї дівчини. Тільки так я зможу зберегти твоє життя. Моє слово багато важить але в нас є старійшини, інші сімʼї, яким не сподобається твоя присутність. Тому вони повинні знати, що зневажаючи тебе, це задіватиме мене, — в його словах ковзав страх, який майже неможливо було спіймати. Карі очі дивились в мої з турботою, яка явна була награна. Я досі не розуміла, чому він хоче захистити мене і чи було це правдою, а не черговою пасткою. Але я не могла прогавити останній шанс дізнатись правду.

— Ну, зараз нікого навколо не має, тому не має сенсу прикидатись, — спокійно потисла я плечима, вириваючи свою руку з його хваткі. Він опустив погляд і не став більше мене зупиняти.

Я вийшла з кімнати, глибоко вдихнувши свіже повітря, приводячи всі думки до порядку. Мені ще багато чого потрібно дізнатись і що за гру ми будемо вести, чи в що я взагалі влізла на цей раз.

Мою увагу привернув чемодан, який стояв неподалік ліфта. Це був мій чемодан. Я в повному шоці підбігла до нього. Коли Крістофер опинився поруч, я кинула на нього злий погляд.