4SA7HH

Частина двадцять друга

Юнгі біжить попереду всіх з ліхтарем в руках. Хтось кричить імена хлопців з надією, що ті відкликнуться. Пробігши ще два метри Юнгі провалюються крізь сніг. Піднявшись на ноги хлопець почав світити ліхтарем в різні сторони. Перше, що він побачив це лижі, та сноуборд. Посвітивши трохи нижче він побачив два тіла, що лежали поряд.
-Блять, нахуй. - Юнгі перше злякався, але підійшовши ближче зрозумів, що ці двоє людей це Джин і Намджун хлопець починає кричати:- БЛЯТЬ! ЕЙ, ВИКЛИКАЙТЕ РЯТУВАЛЬНИКІВ. Я ЇХ ЗНАЙШОВ.
    Рятувальна служба швидко приїхала. Витягнула два тіла, та Юнгі. Шуга та Чонгук поїхали разом з рятувальниками до лікарні. Юнгі потрібно було обстежити, а Чонгук просто поїхав, щоб хоч якось допомогти. Решта пішли додому.
    Давон робить заспокійливі Хосоку, а Техьону капає ліки від серця. Ніхто не очікував таких несподіваних подій. Чімін старається допомоги Техьону заснути. Співає, хоч сам на нервах за Юнгі, і не тільки. Хосок вже кілька раз ловив панічну атаку, від якої починав задихатись, Хоуп стоїть на балконі та викурює вже восьму сигарету за останні двадцять хвилин. Давон приносить Техьону його ліки, а брату заспокійливі, та забирає його до них в кімнату. Техьон та Чімін залишаються разом в одній кімнаті.
-Техьон, спробуй поспати.
-Я не можу. Я боюсь за Джина та Намджуна. Ще й Юнгі міг струс мозку отримати, або перелом.
-Зараз всі за них переживають. Але тобі потрібно поспати, я буду з Чонгуком на зв'язку.
-Надіюсь з ними всіма все добре буде. -Чімін гладив Техьона по волоссю, прибираючи пасма які падали на обличчя. Хлопець набрав повітря в легені, та почав співати колискову, ніжно та не голосно. Через кілька хвилин Техьон заснув.
    На ранок Те прокинувся. Стан був жахливим, голова страшно боліла. Хлопець піднявся з ліжка. Він побачив, що на балконі стоїть Чімін, Техьон накинув толстовку, та пішов до Пака.
-Доброго ранку.- хриплим голосом говорив Техьон.
-Раночку.
-Ти не спав? Виглядаєш пом’ятим.
-Є таке. Але є хороші новини. Джин з Намджуном отямились. Обморожень немає. Так, що завтра зранку, або навіть сьогодні вночі всі повернуться.
-Ахуєнно. Навіть не знаю як передати мої емоції. Я надто втомлений.
-Чудово тебе розумію. В мене ще очі не дрімали, бо я цілу ніч на зв’язку з Чонгуком був, а вже от сонце сходить.- Чімін показав рукою на червоне ранкове сонце, що сходить з-за гори.- Давон теж цілу ніч не спала.
-А чого так?
-В Хосока за цю ніч чотири рази панічна атака була, ще кошмари мучили.
-Бідненький. Я можу зараз до нього піти?
-Він годину тому заснув, тому я вважаю, що не потрібно. Нехай поспить. Він заснув тоді коли я прийшов і сказав, що скоро всі повернуться. Я більше шокований тим, що в Юнгі ніяких переломів немає. Він так впав сильно. Живучий нахуй.- Техьон не знав, що на це відповісти, тому просто посміявся.
    Чімін приготував сніданок Техьону. Поставив перед ним тарілку на якій була яєшня з беконом, та сів навпроти спостерігаючи за хлопцем.
-Ти інсулін колов?
-Ні. Забув.
-Де твоя сумка з тим всім барахлом? Я зараз її принесу.
-Червоний рюкзак. Тільки я не пам’ятаю де він стоїть.
-Знайду.- Чімін піднявся з-за столу, та пішов на верх у кімнату Техьона на Чонгука. Хлопчина почав шукати Червоний рюкзак. Відкрив шафу, заглядав під ліжка. Портфель Техьона стояв за ліжком, Пак витяг його та почав шукати не велику чорну сумочку. Він почав витягати речі з рюкзака. Діставши чорний м’ягкий мішечок він розкрив його з надією, що це він. Чімін дістав бордові шкіряні наручники. Посидівши кілька секунд з ними в руках Пак засоромився, та посміявшись поклав їх на місце, а мішечок кинув у рюкзак. Всеж таки знайшовши ту кляту чорну сумку зі всіма потрібнми ліками Чімін пішов до Техьона. Прийшовши на кухню він подав хлопцеві сумку. Техьон розкрив її, дістав щось схоже на маркер, та голку. Зняв з невідомого об’єкту кришку, поставив голку. Чімін мовчки спостерігав.
-Що це за маркер з голкою? Я думав, що ти реальний шприц візьмеш.
-Це ручка-шприц. Він набагато зручніший при транспортуванні. За баночки інсуліну страшно, можуть розбитись, а для такого формату шприців можна не переживати, до них лише голки брати. -Техьон закінчив, склав шприц у сумку та почав їсти. Чімін мовчки спостерігав.-ти так на мене погрожуюче дивишся…
-М? А…Та ні, просто задумався.
-Безсоння на тебе погано впливає.
-Маєш рацію. Але я обіцяв Чонгуку, що пригляну за тобою поки він з Джином, Намджуном та Юнгі.
-Зрозумів. Чонгук ще щось писав?
-Ні. Сказав, що зателефонує коли будуть їхати з лікарні. До речі…
-Що?
-Навіщо тобі шкіряні наручники?
-Хотіли з Чонгуком протестувати на моє день народження, але обставини склались по іншому.-Чімін опустивши погляд кивнув. Техьон поїв та помив за собою посуд.-я йду до себе полежу, а ти йди поспи.
-Якщо щось буде потрібно ти одразу дзвони.
-Добре.-Техьон пішов до себе. Чімін ще сидів та читав новини
-(“У квартирі було знайдено тіло мертвого художника та підлітка з відрізаними нижніми кінцівками” Страшно зараз жити…)
    Чімін прокинувся від телефонного дзвінку. Хлопець підняв слухавку.
“-Ало…- втомленим голосом говорив Пак
-Чімін відчиняй. Ми приїхали.- зі слухавки линув не менш втомлений голос.
-Зараз відчиню.”
Чімін поклав слухавку та подивився на годинник. Була пів перша ночі.
-(Я проспав весь день?)- хлопця це дуже здивувало. Він пішов та відчинив вхідні двері. побачивши Юнгі Чімін дуже зрадів та налетів на нього з обіймами. Всі розійшлись по своїх кімнатах.
    Чонгук тихенько ліг біля сплячого Техьона. Те прижався до хлопця.