4SA7HH

частина тринадцята

                                          «🎻»
    Всі розійшлись по будинках. Лише Джин залишився щоб допомогти прибрати після “культурних посиділок”. Техьон вирішив почати розмову, або зараз, коли нікого немає, або ніколи.
-Сокджин.
-Що?
-Ти вмієш грати на музичних інструментах.- в Джина від такої різкості випав пакет з пустими бляшанками з рук.
-Ні. З чого ти це взяв?
-А це не питання. Я бачив як ти грав на моєму фортепіано собачий вальс.
-Та це просто рандомну мелодію натикав.
-Брешеш. Чому ти так боїшся свого таланту?
-Та не вмію я. Відстань.
-Джин, почнемо з того, що Намджун мені розказав про те, що ти на скрипці граєш.
-Во уйобок, я йому колеса відкручу... І не тільки...- промямлив останню фразу собі під ніс Джин продовжив. -Так, я вмію грати на скрипці, на піаніно я знаю лише єдину мелодію. Якщо б не Намджун то про це ніхто б не дізнався.
-А чому ти це приховуєш? Це ж ахуєнно.
-Я це ховаю, від всієї компанії, але коли я дуже нервовий то не контролюю себе. І коли я побачив в тебе фортепіано, то на автоматі почав на ньому грати.
-А навіщо ти це ховаєш?
-Коли Юнгі лише з'явився в компанії, то з нього всі сміялись коли дізнались, що він грає на чотирьох музичних інструментах. Віолончелі, гітара, флейта та фортепіано. І це не факт, що він про всі розказав. В компанії він лише через те, що професійно займається боротьбою. А потім в компанії з'явився Чімін який з дитинства займається вокалом та грає на арфі. І з Юнгі не перестали стібатись. Тому я приховую свої здібності до музики, бо підйоби деколи можуть бути настільки образливими, що бажання зв'язувати себе з музикою зникає.
-А можеш розказати як Намджун дізнався про скрипку?
-Намджун староста у своєму класі. А в нас за сценою є кабінет завуча по виховних роботах, а зразу за стінкою є кабінет музики, я там завжди після уроків залишаюсь, або приходжу швидше до початку уроків. Я там залишаю свою скрипку, а в п'ятницю спеціально йду додому один, щоб її спокійно пронести додому. І в одину з п'ятниць я спокійно собі проводив час у кабінеті, але я забув зачинити двері на ключ. І Намджун почув те як я граю зайшов і так в тих дверях стояв, я був спиною до дверей тому не бачив коли він зайшов. Я закінчив грати, склав скрипку та почув як Намджун аплодує, я перше злякався і чуть не вдарив його скрипкою, але потім ми подружились та почали зустрічатись. Якщо хочеш почути як я граю то можу тобі показати де цей кабінет. Завтра до уроків зустрінемось, там ще фортепіано поставили так, що тобі буде чим зайнятись, і я почую як граєш ти.
-Добре, домовились. - Хлопці закінчили прибирати. Та Техьон попрощався з Джином.
                                          «🎻»