4SA7HH

частина п'ята

У цій частині описано не дуже приємні речі такі як: кров, рвота.

Хосок лежить на холодному, бетоні моментами відкашлюючи кров. В кишені виходить знайти телефон, та додзвонитись до Намджуна. Довгі гудки ріжуть слух.
    Намджун лежить з Джином і літає в своїх думках, на душі трохи тривожно, відчуття ніби, щось сталось. До Намджуна дзвонить телефон, на екрані висвітлюється номер телефону Хосока. -«точно щось сталось»- пролітає а думках Намджуна. Хосок ніколи просто так не телефонує до Намджуна. РМ піднімає слухавку. Не встиг він ні слова сказати як Хосок хриплим голосом говорить, що їх з Чонгуком побили. Намджун підривається з ліжка. Хосок ледве говорить адресу і вибиває. Хлопець починає ритись в телефоні, та шукати адресу яку йому назвав Хосок.
-Що сталось?- сонно говорить Джинн
-Наших побили. А точніше Хосока і Чонгука. Що там з Чонгуком не знаю, але Хосок ледве говорить. -від такої новини Джинн, аж прокинувся.
-Де вони зараз?
-Мені Хосок адресу назвав, я її записати встиг.
-Покажи.- Сокджин приймає положення сидячи. І дивиться на адресу, яку записав РМ.- я знаю де це. Це буквально сусідній район, там тихо, дивно, що їх побили саме там. Давай так, ти їх тягнеш до мене на хату, а я мамам поясню всю ситуацію.
-Окей.- Намджун вилетів з квартири, та побіг по сходах, на його думку так швидше, ніж ліфтом. Вийшовши з під'їзду він направився туди куди йому вказав Джинн. РМ проходив повз під'їздів, та краєм ока замітив, що хтось лежить, він повернувся та побачив Хосока і Чонгука. Хосок трохи подавав признаки життя, а от Чонгук ні. Намджун підійшов до Чонгука який лежав на животі. Його лиця не було видно. РМ не знав, що йому очікувати. Він перевернув Чонгука на спину, та жахнувся лице Гука було в крові, а сам хлопець у відключці. РМ подзвонив Джину і сказав, щоб той йшов до нього.
    Буквально через кілька хвилин Сокджин прийшов. Картина його зовсім не тішила, особливо Хосок який блює в смітник.
-Тягнемо їх до мене на хату?
-Ну, а що поробиш? Прийдеться.- Намджун плюнув на землю. -я беру Хосока, а ти Чонгуком займись. З Хосоком важче буде. - Намджун підійшов до Хосока і взяв його за талію закинувши його руку собі на плече. Джин зробив набагато простіше, він просто закинув Чонгука на плече.
    З горем пополам, вони дотягнули побитих в квартиру Джина, та потягнули в його кімнату. Одна з його мам приготувала аптечку і два тазіка, один з водою, а другий другий пустий. Джин взяв з аптечки нашатирний спирт, змочив ним вату, та підніс до носу Чонгука. Чон прокинувся і застогнав бід болю в руці.
-Чонгук, хто вас побив?
-Той гомік якого ми відпіздили. Він гуляв з Юнгі і його йобирем, ми їм йшли на зустріч, ми п'яні трохи були, і Хосока взбісило те, що Юнгі з підарасами тусується, ну і в'єбав Юнгі в челюсть, а той підарас відпіздив Хосока, а потім мене, - Чонгук почав лапати себе по кишенях- і ніж, сучара, спиздив.
-Ти пам'ятаєш куди він кого вдарив?
-Ну Хосока в сонячне сплетіння вроді, або нижче. Не знаю. А мені в живіт прилетіло з коліна, ще в ніс і руку мені сука вивернув.- Джин і Намджун переглянулись.
-Окей, зараз я подивлюсь, що в тебе з носом. І ще, РМ, відкрий будь ласка вікно, і дай Хосоку таблетки від тошноти,а то він зараз всю душу виблює в цей тазік нещасний. Таблетки в аптечці, зелена упаковка така.- Намджун послухав старшого. Ну а хулі його не слухати, мать з медичною освітою, ще й з мамою Юнгі подруги, так що, якщо треба буде, то до мами Юнгі відправить.
    Сокджин майже закінчив обробляти лице Чонгука.
-Слухай ну тобі повезло, ніс не зламаний, і навіть не деформований. І рука, просто вивех, нічо страшного. Хосок, як себе почуваєш?
-Нормально, додому зможу дійти, головне, щоб ще там не напіздили.
-Ми теж на це надіємось. Тим більше знаючи те яка в тебе сімейка, це просто, блять, не описати. - Хосок був тим в кого двоє батьків, але щасливчиком його прозвати важко було, що мать, що батько - єблани. Піздять нещасного кожного дня, за будь який промах, декілька раз було так, що могли побити, до такого, що хлопець тиждень в школі не з'являвся, декілька раз вже ребра ламали.- Чонгук, а ти як?
- Я теж додому спокійно дійду. - Чонгуку повезло трохи більше, ніж Хосоку. В Чона теж двоє батьків, тато просто ясне сонечко, яке любить його, а матір іноді може зірватись на сина.
    Хлопці попрощались з друзями, та пішли. Сокджин та Намджун залишились двоє, вони пішли в кімнату та почали прибирати.