Я не дівчина - Башатошарові спогади

5 - Активація нейронів

Жарти жартами, а вчительку... Перекрутило ззовні. Спотворені, викривлені риси обличчя заставляли переусвідомити, що перед нами вже абсолютна інша людина. І хто це насправді? Ладно... Невже невинне споглядання сексу так перевтілює людей?

Жінка гнівно каже: «Яно, пиздуй до дошки», гримнувши по столу, щоб аж весь Мрійливий Гай почув її. Цікаво, що малося на увазі, бо в мене роздерті лосини і усе напоказ. Щоб я не вдіяла, а реально буду «пиздувати» для всіх біля дошки. Якось похуй, іду похизуюся перед дівчатами.

Впевнено стаю на ноги, граціозно крокую до коричневої стародавньої дошки. Біла крейда викликає неприємні, травматичні асоціації. Хапаю рожеву. Фантазую: в руках просто цукерка, яка залишає слід на долонях.

- Блядіно, малюй нейрон, суко, блядь. – видавлює із себе божевільна вчителька, наче випадково втекла із психлікарні.

Несамовито стукає по столу, що він аж ламається надвоє. Ударна хвиля стрімко розповсюджується по будівлі. Почувся гуркіт стін, наче вмить розійшлися. Виходить, школі прийшов кінець... От і тріщина, про яку я мріяла. Але хотілося би від жорсткого траху зі мною, а не від якоїсь дивачки, що заміняє біологічку. Дідько, вся романтика зруйнована вщент. Нещасливий день сьогодні...

Віртуозно малюю нейрончик. А вийшла моя вагіна, така ж розовенька. Чому моя? Відповідь очевидна: бо рисунок настільки досконалий, і тільки в мене такі смачні статеві губки. Клас почервонів від подиву. Я не намалювала нейрон, але змусила їхні нейрони збудитися. Завдання виконано на всі 69 балів!

- Вийшло якось хуйово... почленовано... херня, - невдоволено бурмоче жінка, яку я вже не можу назвати ні вчителькою, ні людиною.

Хуйово? А я думаю «піздато»! Хотіла опустити руки нижче, розкрити фанатам прототип цього шедевру – незабутню кицьку Яни Корольови. Вона і для мене кумир. Готова їй поклонятися замість Ісуса Христа. Бо в моєму випадку, моя піся існує, і в неї можна без проблем потицяти, посмакувати її, понюхати. Чи здатні ваші божки надати такі послуги віруючим? Знаходьте відповідь самі. Біблія і інші збірники міфів не описували такі штучки, а жаль. Мали б стільки зиску. Тому якщо не знаєте, в які сили вірити, – поклоняйтеся мені і священній киці! Коли в Єгипті розумні жителі обожествляли котів, насправді почитали саме Яну Корольову і її скарб. Знали про майбутнє!

Опускаю погляд нижче... А там велетенський пристрій! Член! В мене встав пеніс! Шок. Мені страшно. Невже...? Я не дівчина?! Ні, просто неможливо...

- Ого-го-го, чекаю на тебе о двадцять третій годині сьогодні, - збентежено поправляючи окуляри, запрошувала мене «попити гарячої кави» вчителька.

От зміюка, ще й без натяків. Тепер і вона хоче мене. Я не проти виявитися популярною в очах різних людей, але ж де міра? Херові обставини... В прямому сенсі. Очі полізли на лоб. Учні поїдали мене поглядами. Обережно торкаюся неочікуваного гостя програми, вказівний палець попрямував до голівки. Поверхні зближаються. Рецептори повідомляють мозку про тактильні відчуття, яких не вистачало раніше. Серце забилося сильніше, тіло розжарювалося, готове розірватися на шматки. Стало так бентежно і прикро за те, що відбувалося...

У розпачі тікаю в коридор. Сором і ганьба! Від цього не відмитися ніколи... І тут мене за руку хтось міцно хапає. Дівча? Ні, з'явився на горизонті ще один підкаблучник. Стрункий хлопець, наче ровесник. Але раніше в очі не попадався. І слава богу. Пішов він нахуй.

Незнайомець так любляче дивився на мене. Поглядом хотів звабити, роздягнути душу. Я відчувала ауру турботи і кохання до жінок... А ще нестримне бажання мене трахнути через п'ять хвилин після знайомства! Вся людська психологія насправді проста, як 2 помножити на 2.

- Дорогенька, мене звати Коннор. Я тебе кохаю, пішли на побачення! – з безмежною люб'язністю звертався хлопець.

Навіть не спромігся спитати моє ім'я, а вже задумався про серйозні стосунки. Само собою, такі трюки ніяк на мене не діють. Не зацікавлена. І тут Коннорейка без зайвих слів поліз до моїх грудей. Розумію, вони чудові. Але я зараз не в настрої, щоб чоловіки їх чепали! Запам'ятайте вже про мою недоторканість! Яна не якась іграшка для ваших дорослих ігор. З усієї дурі даю епічного ляпаса і вшиваюся геть. Біжу додому, школа остаточно набридла. Доводить до сказу.

- Кохана, чекай! – чулося позаду, але від мене ніякої реакції.

Ближче до рідної вулиці голос стихає. Аж стало легше на душі, гора з плеч. Помічаю, що між ніг теж полегшало. І не дарма: пеніс, який дивував всю школу, просто зник. Чи то спільні галюцинації, чи то виріс фалічний гриб і відпав, наче баласт. Вже вдруге позбавляюся від баласту за сьогодні. Хоча навіть втретє, бо не забуваємо про витівки Коннора.