Химера

Розділ 3. Опозиція

Для подолання будь-яких перешкод важливо пам'ятати,

що всі труднощі та випробування на нашому шляху

Є лише сходинками до досягнення великих цілей.

Тож не бійтесь труднощів, адже вони наближають вас до ваших мрій.

Чоловік у чорному балахоні йшов попереду, майже беззвучно ковзаючи по вологому асфальту, який звивався між напівзруйнованими будівлями бідних нетрів. Його хода була впевненою, наче він давно знав кожну тріщину і кожну калюжу на цих покручених вуличках. Каптур балахона був натягнутий глибоко на голову, приховуючи обличчя в тіні. Лише зрідка під тонкою смугою світла можна було побачити тьмяний блиск очей, що уважно вдивлялися вперед, та довгі білосніжні локони.

За ним, ледве наздоганяючи, йшла молода дівчина. Кроки її були непевними, як у людини, що ступає в темряві. Вона весь час озиралася назад, наче боялася, що хтось слідкує за ними, або що сама тиша цього місця може раптово ожити. Хоч Габріель й не в перше бувала тут, чомусь цього разу навіть звичні вулиці здавалися їй чужими.

Вони прямували крізь хаотичну мозаїку нетрів, де кожен будинок здавався напівмертвим, але все ще живим, мовчазним свідком нескінченного плину часу. Стіни, колись яскраво розфарбовані, тепер були вкриті численними графіті, облуплені й заплямовані віковими слідами дощів та вітрів. Подекуди з вікон ледь пробивалося жовтувате світло ламп, що створювало відчуття, ніби їхні мешканці намагалися вижити в цьому місті тіней.

Раптом вони опинилися на перетині з невеличким, але жвавим торгівельним районом. Тут панувала зовсім інша атмосфера. Попри досить пізню годину, базар все ще вирувало життям. Продавці, стоячи за своїми дерев'яними ятками, голосно пропонували перехожим свої товари: свіжі овочі, ароматні спеції, рибу, що світилася сріблястим блиском у світлі ліхтарів. Вузький прохід між ятками був забитий людьми, що намагалися в останню мить придбати щось необхідне, або ж просто поспілкуватися із сусідами.

Скар не звертав уваги на цей гармидер. Його шлях був чітко визначений, і він рухався через натовп так, ніби його не існувало. Дівчина ж, навпаки, не могла не помітити різкий контраст між безлюдними нетрями та життям, яке вирувало на базарі. Вона крадькома дивилася на яскраві кольори товарів, на обличчя людей, які виглядали чужими, але одночасно такими знайомими. Це місце було наповнене запахами, звуками та теплом, але в її серці залишалася тривога, і вона продовжувала йти за чоловіком.