Химера

Пролог

У часи, коли ще не існувало життя окрім Божественних постатей десь між небуттям та всім, зі сльози Богині вигнанниці Лорелей народився маленький та слабенький дух. Він не був першим творінням, і мабуть не був би й останнім, але саме на ньому і має зупинитися розповідь через матір. Дух цей не виділявся особливими уміннями, не мав навіть голосу аби щебетати пісні, та й взагалі був створений з марінь про неможливе... Кохання.

Тому духові було притаманним лише прекрасно слухати. Він засинав під плач, прокидався від скиглень, та з часом так звик до своєї ролі, що тиша з боку матері Богині занепокоїла його на перший погляд порожню та безцільну душу.

Богиня, якій не судилося бути щасливою з причини вигнання через неприпустимий гріх жадоби, подарувала маленькому духові ім'я Одера. Він став для неї справжнім сином, якого та забрала у вічну подорож між зірками після клейма вигнанниці. Вона його навчала як вчитель, ділилася знаннями, годувала власними мріями та бажаннями про світле майбутнє, розповідала про кохання та справжні почуття, які за її словами, були непритаманними справжнім Богам котрі любили лиш себе самих. Маленький дух ріс на бажаннях матері Богині. І одного дня, в душі спалахнуло бажання стати кимось для когось. Не учнем, не сином... Творцем та захисником. Батьком. Люблячим та терплячим якою була Лорелей.

Але він був духом, не Богом. Тому вважав, що може бути все ж таки лише сином, допоки матір Богиня цього бажатиме.

Свою біль з часом він передав матері, а та, жаліючи своє творіння, подарувала частинку своєї сили через подих. Одера став цілісним. Вперше живим, із власним серцем що б'ється у грудях, тілом яке може відчувати тепло чи холод, душею яка може дійсно боліти або любити, а не лише повторювати за Лорелей, використовуючи слова чиїх значень не міг повноцінно відчути.

Радості духа не було меж.

Одера прагнув створити подарунок матері Богині аби подякувати їй за таку щедрість. Вклав той дріб'язок сили що мав, створив маленьке пухнасте створіння з гострими вушками, чотирма лапами та довгим пухнастим хвостом, великими світлими очима, маленьким носиком, довгими вусами, та подарував його їй. Матір побачила потенціал у своїй дитині яку створила та одразу ж визнавала, та з часом, усвідомлюючи, що дух більше стає схожий на неї, але більш впевнений у собі та тому чого хоче, віддала йому свої сили повністю, сама обіцяючи перероджуватися у обліку святої у світах, які Одера колись створить.