Сонце може сховатися за хмарами,
але світло завжди знайде свій шлях.
1587 рік да Одеріанським календарем.
Жаріс. Місяць пекельного сонця.
Фаустенд був містом майбутнього та минулого. Він титулувався як місце де жила історія та розвивалася одночасно технологія найвищого рівня. Кожен крок по вулицям мегаполісу міг здивувати своєю неймовірною красою та унікальністю або ж занедбаністю та бідністю. Поки один провулок був переповненим жебраками та застарілими ледь стоячими будиночками без фундаменту та даху із соломи або палок і бруду, то сусідня вулиця вже демонструвала височезні будівлі, що тягнулися до самісінького неба, та блищали від чистоти та дезінфекції.
Жителі також ділилися на різні групи: Бідні та багаті, талановиті і непотріб, діти церкви чи ж єретики, звіролюди або звичайний люд, вільні та раби. І кожен мав роль, яку повинен був відігравати у цьому світі, аби рівновага не похитнулася ще більше, та повністю не стерти з існування й так хиткий харчовий ланцюг.
І як би не було важко або часом принизливо, всі це розуміли, та раділи бодай тому, що взагалі змогли народитися та вижити у такому світі.
***
Габріель прогулювалася денним Фаустендом та милуючись будівлями так, наче бачить їх вперше. На початку, вона приховувала свою особу, ховала обличчя за масками чи довгим волоссям. Все ж вона була частиною зміїної вежі та химерою. Але з часом, саме це і пробудило в ній бажання показувати всю себе.
По при люті погляди, тикання пальцями у її бік, відверті висказування стосовно її належності до напівкровок, вона з гордо піднятою головою визнавала себе.
Та й взагалі було дивним те, що навіть з клеймом рабині, Габріель могла покидати зміїну вежу за власним бажанням, та вільно розгулювати містом не побоюючись покарань від господарки. За звичаєм, химери які прислужували конкретним домам а не були у бараках або прифронтових лініях, могли з'являтися виключно з господарем, але з ланцюгами на шиї та зв'язаними руками, маскою на обличчі й пошарпаному здебільшого одязі аби символізувати свій статус. Габі ж навпаки, хоч і була клеймована але мала волю, гарний одяг, смачну їжу, дах над головою, власне ім'я та навіть носила прізвище Айвер яке ще і могла сміливо використовувати якщо перебувала у скрутному становищі.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Химера
FantasyОдного дня, коли Бог Одера заснув, земля потонула у вічному морі війн, а все живе почала знищувати хвороба окам'яніння. Звіролюди, що борються за право на виживання захищаючи стіну під назвою "третій фронт". Земля котра кричить про допомогу, а єди...
