Все, що залишилося у світі

Ендрю

Я не знаю, як вилікувати Джеймі. Те, що Кара з нами, не допомагає. Вона досить багато говорила, коли переконувала, що хоче залишитися з нами, але зараз вона знову стала тихою дівчиною з мотелю. Є щось таке схоже в тому, як вони поводяться, і Джеймі не був таким раніше. Але щоразу, коли я запитую про сім'ю Кари, щоб порушити мовчання, вона хитає головою і мовчить. І тепер мовчання Кари поширилося на Джеймі так само, як вірус поширюється між людьми. Більшу частину часу мені здається, що я розмовляю сам з собою.

Але я розумію. Ми не були створені для такого світу. До того, як з'явився вірус, існували правила, норми і закони. Ми роками вкорінювали моральні норми, а тепер все не має значення. Чи має щось значення? Я відчуваю, що все, що потрібно - це час, і тоді він знову стане Джеймі. Але у нас завжди будуть спогади про те, що ми зробили.

Я дозволив собі подумати про Флорида-Кіс один і тільки раз. Ще трохи, і я піду по спіралі, і тоді ми обидва будемо хандрити, а Кара буде така: "Я покинула свій мотель заради цього?". Що станеться, якщо там нікого не буде? Якщо всі померли, і все, що залишиться у світі - це Форт-Кароліна, гей, зламаний гетеросексуальний хлопець, геній картографії з ПТСР і сімдесятирічна жінка з дробовиком, що бореться з тваринами із зоопарку? Плюс команда Говарда. А ще Кріс з братом і сестрою, але, сподіваюся, вони в Чикаго.

Ми можемо запустити перший постапокаліптичний ситком.

Я відкладаю все це в довгий ящик, бо зараз занадто темно, щоб жартувати. Джеймі має вірити, що з цього щось вийде. Він повинен вірити, що ми справді робимо це, щоб допомогти комусь. Я думаю, це єдине що його врятує.

Це врятує нас.

Моя нога потрапляє в тріщину на асфальті, і я спотикаюся, кричу, але рука Джеймі підхоплює мене, перш ніж я встигаю спіткнутися ще глибше. "Дякую."

"З тобою все гаразд?" - запитує він. Занепокоєння в його голосі наповнює мене теплом.

Чи це просто сором?

Дивлюся на черевик на правій нозі. Гумова підошва повністю відірвалася від пошарпаного полотна. Я ворушу пальцями ноги, і мені здається, що черевик розмовляє.

"Тобі треба купити нове взуття", - каже Кара.

Я дивлюся на неї, відкидаючи передню частину черевика, щоб усім було видно мою брудну шкарпетку. "Амазон, напевно, все ще доставляє, так?"