Я повільно відкриваю очі.Я бачу перед собою Джеймса,який мовчки сидить на кріслі,роздивляючись мене.З криками я падаю з ліжка.Джеймс починає голосно сміятись.Як довго він там сидить?!
-Доброго ранку,Кейлі Коннор.-я впізнаю справжнього Джеймса.
Цікаво як він буде до мене ставитись після вчорашнього?Ми з ним трішки зблизились.Чи ні.Я не знаю.
Але щось змінилось.
-Як спалось?-з усмішкою запитує він.Джеймс сидить без футболки,в одних боксерах,його волосся розтріпане після сну,але від цього він виглядає ще привабливішим.
-Н...нормально.-мимлю я.
Джеймс сидить переді мною в самих боксерах,я бачу його оголений торс,його пружні м'язи,його сильні руки.Мені стає жарко.Я маю вийти з цієї кімнати.
-Що таке?Ти ніколи не бачила хлопця без футболки?-помічаючи це запитує він і починає сміятись,а потім знов переводить на мене свої темні очі.О ні!Мені потрібно втекти.Зараз він занадто прекрасний.
-Я...я маю йти.-сказала я.
-Вже?-запитує він.О Боже!
-Т...так.-чому я заїкаюсь?-Мені потрібно додому.
-Як хочеш.-хитра усмішка появляється на його розових губах.Я дуже хочу залишитись,але знаю чим це закінчиться.
Я повільно встаю,направляючись до дверей.Джеймс спокійно спостерігає за мною.
Вийшовши з кімнати,я спускаюсь сходами вниз.
Залишивши будинок Джеймса,я відправилась додому.
Сподіваюсь Сема вже нема у моїй кімнаті.Якщо мама його побачить,то вона мене вб'є.
Ось і видніється мій будинок.
Я швидко відкриваю двері і заходжу в середину.Я хочу піднятись у свою кімнату,але чую як якісь голоси линуть з кухні.Я повільно заходжу в кухню і картину,яку я бачу приводить мене в ужас.Сем снідає блінчиками з мамою.
Мені крутиться голова.Зараз мені дуже дістанеться від мами.
Помітивши мене,Сем усміхнувся.
-Кейлі!Доброго ранку!-каже він.
На мить я зрозуміла,що я маю вбити Сема.Підійшовши до стола я сіла навпроти блондина,очікуючи найгіршого.
-Мам,я...
-Кейлі,я все знаю.-сказала вона.Я зараз впаду з крісла.
-С...справді?-запитую я,дивлячись на Сема злим поглядом.
-Так.-дивлячись на мене каже мама.
