Привіт!Дякую за те,що ставите зірочки і голосуєте,та ще й підписуєтесь на мій профіль!Ви найкращі❤❤❤
Ще трішки залишилось,і я нарешті закінчу цю книгу!)
-Кейлі?-покликав мене сонний голос Метта.
Його обличчя таке стомлене,та й ще ті синяки додають йому такого вигляду.Мені дуже шкода,що з ним так сталось,але він сам винен.Навіщо він мене поцілував,знаючи,що я з Джеймсом?Я не хочу,щоб Метт страждав через мене.Він,в будь-якому випадку мій друг,і я не хочу бачити його таким.
По словам Метта,він мене любить,і не може бачити мене разом з Джеймсом.Але що мені робити,якщо я не люблю його-доброго Метта,а люблю Джеймса-цього неврівноваженого придурка?
Ця моя велика проблема вбиває мене.
Ще недавно був Сем...я про нього майже забула,а зараз з'явились Джеймс і Метт.
-Метт,як ти себе почуваєш?Вже краще?-схвильовано почала запитувати я, обнімаючи його за шию.
-Могло бути і гірше.-відповів він.
-Пробач,за Джеймса.
-Все гаразд,я сам винен.Я просто хотів,щоб ти знала,що ти мені небайдужа.
-Так...але,ти знаєш,що я до тебе відчуваю.
-Я для тебе лише друг.-сказав він, і я повільно почала ховати очі.
-Метт,пробач.
-Ти не повинна вибачатись,за те, що не любиш мене.-його голос прозвучав дуже серйозно.На мить,я подумала,що це не Метт.
-Як у вас все складно.-сказав знайомий голос.Я забула,що ми не одні в палаті,ще є жінка з зломленою рукою і цей бездомний чоловік,зі своєю зворушливою і трагічною історією.
-Хто це?-запитав Метт.
-Це...
-Роберт.Приємно познайомитись.-сказав бездомний,і протягнув руку Метту.Той незрозуміло кивнув,не хотячи давати руку,цьому дивному чоловікові.
-Це,що бомж?-тихо запитав мене Метт,коли той чоловік обернувся на другу сторону ліжка.
-Так.В нього була ідеальна сім'я:дружина і діти,але потім все в одну мить обірвалося.Його дружина покінчила життя самогубством,а дітей забрали у дитячий будинок.Потім він програвши гроші у казино,опинився на вулиці.-розказала я,намагаючись бути максимально тихою,щоб цей бездомний не почув.
-Зрозуміло.-дивним голосом сказав Метт.
Я втомлена і сонна прийшла з лікарні додому.
Мама швидко спустилася на низ.
-Мені Еммі все розказала,-мовила мама.-як Метт?
-З ним все гаразд,не враховуючи,що його обличчя в синяках.
-Я не хочу,щоб ти зв'язувалась з Джеймсом!-від слів мами,моє серце починає швидко битись.
-Що?!
-Я забороняю тобі з ним зустрічатись!
Звідки вона знає?Еммі,ну звичайно.Хто ж і ще?
Також я не впевнена чи ми взагалі зустрічаємось з Джеймсом.У нас було одне нормальне побачення,можна рахувати,що ми пара?Я не знаю.
-Але,мам!
-Ніяких мам!Я все зрозуміло пояснила!-грізно сказала мама,інколи вона мене лякає.-Я знаю,ким був його батько,і його син такий самий.
-Ти знаєш його батька?
-Так,і повір Джеймс такий самий.Його тато постійно використовував дівчат,як іграшок.Одного разу,я ледь не попалась на його гачок,але добре,що тоді з'явився твій батько,і врятував мене.-від почутого,мені запаморочилась голова.
Джеймс такий самий,як його батько,але він змінився.Адже так?
Зайшовши у свою кімнату,я від втоми впала на ліжко.Мені слід обдумати всю інформацію,яку я тільки що дізналась.Значить батько Джеймса був такий самий,як він?
Також,тоді у басейні Джеймс кричав,щоб я вибрала між ним і Меттом.Я в цю мить просто розгубилась.Я люблю Метта...як друга,а Джеймс...він змушує моє серце швидко битись,і я не знаю,що мені робити.Звісно,я не вибиратиму між ними,бо знаю,що не зможу цього зробити.
Я вставила навушники у вуха і почала слухати музику,яка мене заспокоює.
***
Я прийшла до школи,сподіваючись побачити Джеймса.Я не знаю чи я маю накричати на нього,за те,що він жорстоко побив Метта,чи ні?
Джеймс мав на це причину,але все ж він не повинен так бити Метта,що той аж опинився у лікарні.
Я заходжу до корпусу,де знаходиться мій клас,і помічаю його.Він цілує Стейсі,приперши її до стіни.
Ні.Будь ласка,ні.
