"Ти особлива людина для мене.Ти єдиний заради кого я можу не спати,єдиний з ким мені не набридне розмовляти,і єдиний про кого я постійно думаю протягом усього дня.Ти єдиний,хто може мене змусити мене посміхатися,навіть не магаючись зробити цього,ненавмисно зіпсувати мені настрій і впливати на мої емоції своїми діями.Я не можу пояснити словами,скільки ти для мене значиш,але ти єдина людина,яку я боюся втратити і якого я хочу втримати у свому житті."
Знов цей самий сон.Знов я говорю ці самі слова.Пройшов вже місяць від дня смерті Джеймса.Після того як він помер,то постійно почав з'являтись у моїх снах.
Він не помер...не для мене.Він живе у моїх снах,він живе у моєму серці.Коли я засинаю,то одразу бачу його бездоганне обличчя,його карі очі,темне волосся,його усмішку.Він щасливий,тепер.
Джеймс,ти не уявляєш,що я відчуваю до тебе.
Про те,як сильно я турбуюся за тебе.Про те,яким чудовим і прекрасним я вважаю тебе.Про те,як я думаю,ким ми могли б стати.Про те,як ти робив мене щасливою і сумною одночасно.
Про те,як ти змушував мене відчувати себе живою.Про тих метеликах в моєму животі,коли ти розмовляв зі мною.Про те,як сильно ти змушуєш мене хвилюватися і боятися.
Ти навіть не уявляєш.
Після смерті Джеймса,я повернулась додому.Цілий місяць я ні з ким не розмовляла.Я цілими днями сиділа у своїй кімнаті.
Біль не вчухає.Вона ніколи не зріняється з болем,який я відчувала раніше.Ця біль-найсильніша.Біль,коли ти втратив ту людину,яка була тобі дорога.
Я не можу робити вигляд,що я в порядку.Я не можу більше прикидатися.Я безнадійна, безпорадна і я боюся,що мені ніколи не стане краще.
Спогади вбивають мене.
-Я люблю тебе,Кейлі Коннор.
-Я люблю тебе,Джеймс.
---------------------------------------
Це кінець книги.Так,я не жартую.Можливо ви очікували хеппі-енд,але майже у кожної киги на ваттпаді щасливий кінець.Тому я зробила не дуже щасливий кінець.Можливо вам ця кінцівка не сподобалась,але...вже нічого не зміниш.Так має бути.
Дякую всім,хто завжди ставив зірочки і писав коментарі.
Люблю вас❤❤❤
