-Кейлі,прокидайся!-приємним голосом розбудила мене бабуся.Я повільно розплющила очі.Згадавши вчорашній день,згадавши,що я покинула своє місто і приїхала до своєї бабусі,я вистрибнула з ліжка і побігла вниз по сходах.Швидко забігши у кухню я поцілувала свою бабусю,і сіла за стіл,чекаючи свого сніданку.Бабуся ані трохи не постарішала,навпаки вона помолодішала,на її лиці були зморшки і все таке,але вона виглядала досить молодою для свого віку.
-Як спалось?-запитала бабця,поставивши тарілку млинців мені під ніс.
-Чудово!-сказала я,і почала наминати смачний сніданок.
З'ївши млинці,я помила за собою тарілку,і пішла дивитись телевізор.Зручно влаштувавшись на коричневому дивані,я почала переглядати канали.На кожному каналі була реклама і якісь нецікаві програми.Навіть нема чого подивитись.Вимкнувши пультом телевізор,я почала розглядати кімнату.Тут наче нічого не змінилось,але все ж таки зміни були.Колись на тому місці де стоїть телевізор,колись стояв невеликий білий стіл.На ньому завжди стояла жовта ваза із червоними розами.Кожного разу бабуся їх міняла на нові,коли ті в'янули.Вона полюбляла вирощувати їх у своєму великому саду.Вона була справжньою квіткаркою,але зараз всі квіти зів'янули,і її сад вже не можна назвати садом.Чому вона припинила доглядати за ним?Я думала їй подобалось це робити.У мене було багато запитань до бабусі,але я не наважувалась її запитати,сама не знаю чому.
-Кейлі,я йду в супермаркет,-почала говорити бабуся,підходячи до дивана.-мені потрібно купити дещо для прання.Ти залишишся тут?
-Мабуть...так.Хоча ні,давай я схожу у магазин і куплю все потрібне,а ти залишишся тут.Хочу знов побачити місто.
-Ну що ж...добре.
Я пішла на верх переодягатись.Надягнувши білу футболку і рвані джинси я спустилась вниз.Бабуся дала мені список та гроші,і я вийшла з дому. Зробивши пару кроків від дому я почула,що мене хтось кличе.Я швидко повернулась.
-Хей,почекай!-кричала якась дівчина,добігаючи до мене.Я трішки перелякалась.
-Я бачила як ти виходила з дому моєї сусідки!-зупинившись сказала вона.-От я і вирішила дізнатись хто ти.
Це ж треба,яка вона допитлива.
-Я онучка Міранди-Кейлі.-сказала я,усміхаючись.-То ти її сусідка?
-Так.Я Амалія.-ми потиснули руку один одному. І чому бабуся не розповіла мені про нову сусідку?Мабуть,вона забула.
-Куди ти йдеш?
-У супермаркет,потрібно дещо купити.Хочеш зі мною?
-Так звісно!
Амалія мала довге чорне волосся і карі очі,вона була досить гарною.
Зайшовши у великий супермаркет,ми вирушили до відділу з хімічними засобами.
-Так,що тут у нас...-сказала я,витягнувши з кишені список. Купивши все потрібне ми направились до виходу з магазину.
-Кейлі,дивись-но сюди!-вигукнула Амалія,і побігла до...візків? Я підійшла до неї із здивованим виразом обличчя.Що вона хоче зробити?
-Давай покатаємося!-почала вона усміхатись,сідаючи у візок.
-Що?-нам давно не п'ять років,але всеодно я хотіла чогось веселого,мені потрібно повеселитись,щоб хоч на одну мить забути про Джеймса.Я кожного дня думаю про нього,знаючи,що цього не слід робити.
-Давай!-крикнула я і почала швидко везти візок з подругою.
Ми проїхали майже весь супермаркет,люди дивились на нас як на божевільних,але нам було байдуже,бо було весело.Розігнавшись з шаленою швидкістю,я напраляю візок у відділ питних напоїв.
-Кейлі!Обережно!-викрикунула подруга з візка.Я виглянула,щоб подивитись,чому вона кричить.Попереду стоїть піраміда солодких напоїв,яку щойно поскладали працівники супермаркету.Як я її не помітила?! Ми буквально врізаємся в цю башню і падаєм.Люди почали дивитись на нас і сміятись,дехто про щось шепотілися.Раптом з-за рогу до нас почав бігти товстий чоловік у чорному.Мабуть це-охоронець.Стоп!Охоренець!
-Кейлі,біжімо!-викрикнула Амалія,і побігла,взявши мене за руку.
Вибігши з магазину,ми почали голосно сміятись.
-Було так весело!!-не припиняючи сміятись,сказала подруга.Вона мені дуже сильно подобається.Вона така весела,життєрадісна,безтурботна.Саме цього мені бракувало!А то всі:"Любов-це саме найкраще і бла-бла".У дружбі теж є почуття.
-Кейлі,сьогодні у мого друга буде вечірка?Підеш зі мною?-запитала Амалія.
-Звісно!-радісно відповіла я,і обійняла свою нову подругу.
---------------------------------
Ваша активність вже не така як була колись.Я засмучена...
