Що?На мить я не зрозуміла,що трапилось.Я померла?Я стрибнула чи ні?Але я зрозуміла,що мене хтось відтягає назад.
-Кейлі!Ти здуріла?!-кричить він.
Я в недорозумінні повертаю голову,і бачу його...Джеймса.Як він тут опинився?
-Ти що хотіла вбити себе?!-голосно кричить він.
Ми сидимо на холодній дорозі.
Я починаю плакати.Я не можу це описати словами.Джеймс тільки що врятував моє життя?Не знаю чи мені потрібно радіти.Я хотіла померти.Зараз хочу.У моїй голові прокручується картина,як Сем цілує Лізу.Моя шкіра покривається мурашками і я починаю ще більше плакати.
Мені боляче.
-Кейлі!Чому ти хотіла покінчити з життям?!Відповідай на мої питання!Чорт забирай!-кричить він.Джеймс обвив мене своїми сильними руками.
-Я...-мені нічого сказати.
Чесно кажучи,я очікувала,що мене врятують або мама або Сем,я ніяк не очікувала,що мене врятує Джеймс.Я взагалі не думала що мене хтось врятує.
-Кейлі!Чому ти хотіла себе вбити?!-в котрий раз кричить Джеймс.
-Я...нікому не потрібна.-я знов заплакала.Кров пульсує у моїх венах.Я не знаю що зі мною відбувається.Все ніби в тумані.
-Ти...мені потрібна-після цих слів моє серце зупинилось.Це точно Джеймс?
-Що?-запитала я.
-Кейлі,вставай.Ходімо.-уникнувши мого запитання,підняв мене на руки Джеймс.
Коли він мене підняв,то я відразу помітила чорне авто.Джеймс приїхав на автомобілі.
Він відкрив двері автівки і посадив мене на переднє сидіння.Джеймс завів машину і ми поїхали.
Їдучи в машині,я не знала,що говорити.Мені було незручно.А що може говорити самогубець?
-Кейлі,-заговорив Джеймс дивлячись на дорогу.-як ти взагалі до такого додумалась?
Я не знаю,що йому сказати.Якщо я скажу,що Сем поцілувався з моєю двоюрідною сестрою і мене це дуже засмутило.ДУЖЕ.І я вирішила покінчити життя самогубством.
Джеймса це не обрадує.Я не знаю.Все якесь незрозуміле.
-Куди ти мене везеш?-запитала я.
-До твого дому.
-Ні!-вигукнула я.Я не хочу бачити,як Сем і Ліза цілуються.-Будь ласка,тільки не туди.
-Ну...-розгубився Джеймс.-Тоді до мене додому.
Я кивнула.
Мені байдуже куди їхати,тільки не до мене додому.
