Рудокоса дівчина все наближалась, а хлопець лиш мовчки ворушив губами, незважаючи на сльози, що стікали по підборіддю. Дощ потихеньку знаходив свій ритм, вибивав на міських дахах чечітку. Не в силах більш стримуватись, хлопець закричав та побіг. Він не бачив, куди біжить, не було плану. Була лиш величезна гіркота у серці, місце після пожежі , що безупину диміло. На десяту секунди він зупинився і побачив, що дівчина тане мов туман, розсіюючись у краплях літньої зливи .
Загорілись ліхтарі. А дощ все йшов. Хлопець призупинився, і побачив , що дівчина зникла з останніми променями сонця. Він був увесь мокрий та здригався від холоду та пережитих почуттів. Він би нікому такого не побажав. Безсильно впавши на паркову лавку , він забився у істериці, сподіваючись на те, що дощ вислухає те , про що він думав останні 6 місяців... він вірив. Плід його уяви вивів його зі звичного стану спокою та байдужості. Йому було соромно. Хлопець трохи заспокоївся , підтягнув коліна до грудей і зіперся головою .
Як же йому не вистачає його милого, чудового і найтеплішого у світі Вогника.
Нарешті дощ скінчився. Він піднявся і повільними кроками подався вглиб парку. Виглянуло сонце, але на вулицях, як і раніше нікого не було. Знову тиша, спокій , гармонійність - його улюблений стан. Задумливо крокуючи по мокрій траві, хлопець не відразу зрозумів, що опинився біля улюбленої цукерні Даяни - "Анна Моніка". Він не любив каву, а вона любила. Міцну, гарячу, з щипоткою кардамону. Вони були такими різними, але такими схожими. Вона вносила в його життя світло ,а серце запалювала вогнем.
Пройшло всього 6 місяців з того часу, коли усе місто дізналось про жахливу аварію , у якій загинула 16-річна Даяна з молодшою сестрою Орисею.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Дитя Шторму
Ficção AdolescenteІсторія, народжена погодою, хорошою музикою та спогадами. Я, ваша оповідачка, розповім вам історію , свідком якої стала сама. Тільки тссс....це наша маленька таємниця.
