Дитя Шторму

Розділ 3

Того вечора я залишив дівчину з незвичним ім'ям під опікою Ореста, а сам поїхав додому. Проїжджаючи повз будинок Міну ,мене охопив смуток. На секунду я задумався про те , щоб розповісти їй про Ату ,та все ж вирішив не турбувати подругу.
Наступного ранку, я першою чергою подзвонив Оресту. Яким же ж було моє здивування, коли він повідомив , що дівчина зникла. Залишила після себе застелену постіль, записку з подякою для нього та запечатаний конверт для мене. Домовившись зустрітись після занять , я поїхав до школи. Особливої активності на уроках я не проявляв, але після останнього дзвінка стрілою вилетів з приміщення. Орест уже чекав на мене біля авто.
- Привіт, старий.
- Та-а, розповідай, як там ,що.
- Прокидаюсь я раненько, хочу подивитись як наша файна знайома, а її немає! Ліжко гладенько застелене, речі всі по місцях, на полиці конверт і записка. Дивно якось, скажи? Непритомна у лісі, таємничі балачки, німкеня з сірим волоссям і зникнення посеред ночі. Знаєш, я вже відчуваю, як Стівен Кінг лікті кусає.
- Жарти жартами, та все ж, ти приніс конверт?
- Звичайно, тримай- Орест простягнув мені конверт запечатаний сіро-блакитним воском з печаткою у вигляді блискавки.
- Коли вона встигла...- На протязі нашої розмови я помітив дивну поведінку друга, який постійно зиркав на годинник.- Та йди вже, завойовник сердець!- я засміявся. Орест завжди поспішає на побачення , хоча ніколи не визнає цього.
- Все ти знаєш, ну добре. Подзвони мені ,як щось надумаєш.
- Звичайно, хлопче.- Орест наостанок потрусив мене за плече та вийшов з авто. Я покрутив в руках конверт і зламав печатку. Усередині був звичайний листок паперу.
" Захаре, мені потрібна буде твоя допомога. Пробач за несподіване зникнення, прийде час і ти все зрозумієш. Не втягуй у цю справу Ореста , він хороший хлопець, але мені потрібна лише твоя поміч . У певному місці і в певний час доля нас зведе. Звучить дивно, але це так , просто повір мені. І ще...прошу, залиш зміст цього листа у таємниці.
Ата."
Я ще раз пробіг очима текст. Звучить як нісенітниця, але глибоко в душі я пройнявся надією знову побачити чарівну незнайомку.