Захар стояв, обпершись об стіну і роздумливо гортав сторінки щоденника Міну. Хвилину тому вона пішла на перездачу іспиту з історії. Історія України їй давалася складно. На сторінках щоденника були усілякі закарлючки, замальовки обличчя , деякі записи були прищеплені до листків степлером. Серед багатьох записок хлопець помітив звичайний клаптик паперу, на якому виднілись сліди чорних чорнил. Текст на папірці був написаний пером, це було доволі видно тому, що краї літер були нерівні та трохи розтеклись. Прочитати записку було важко, адже вона сильно затерлась. Зненацька за його спиною з'явилась Міну, що весело пнула Захара у плече. З несподіванки він випустив з рук щоденник і численні папірці розлетілися по підлозі.
— Оу, та в тебе гарний настрій..невже написала?– Захар з посмішкою прийнявся складати стікери докупи.
— Угу, навіть дуже добре написала і напевне завдяки цьому– Міну провела долонями по талії та бедрам, а потім розсміялась.
—Таакс, розповідай-но мені, шановна, ти спокушала нашого вчителя навмисно?– з удаваною суворістю хлопець насупив брови.
—Еее, як ти міг таке подумати. Я хороша, правильна
дівчинка.
— Ну добре, я повірю. У тебе сьогодні свято! Підемо за морозивом?
— Може до "Анни"?...оу, ні, пробач, я не спеціально.– Міну зашарілась, адже ляпнула зайвого.
— Та ні, можемо піти, просто якось іншим разом, о'кей?
— Добре - добре. Ну що, гайда шукати пригоди на одне місце?
— Ех ти, капосниця...– а з голови у Захара не йшла та записка, і він пообіцяв собі, що будь-якою ціною повинен дізнатись її зміст.
— Сказав ти –відповіла Міну, театрально зішкірившись – і двоє друзів покинули будівлю школи.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Дитя Шторму
Novela JuvenilІсторія, народжена погодою, хорошою музикою та спогадами. Я, ваша оповідачка, розповім вам історію , свідком якої стала сама. Тільки тссс....це наша маленька таємниця.
