Новий день , нові можливості. Давно уже думки Захара не йшли в такому руслі. Але щось почало змінюватись, він потроху почав відпускати Даяну.
Вчорашня прогулянка з Міну давалась в ознаки. Скуйдовжене волосся, терпкий біль у колінах та ліктях. Це було шалено. Вони, як і планували, пішли за морозивом...а потім знову дощ. Двоє підлітків, ніби скажені, мчались по вулицям містечка. Захар та Міну просто відпочивали від думок, від обов'язків, від людської звички приховувати свої почуття. Вони були справжні. Але в якийсь момент хлопцю ставало сумно, адже Даяна, ніколи вже не зможе зайняти місце Міну. В такі випадки Міну обіймала Захара за плечі, вона чудово розуміла як це, коли втрачаєш найважливішу людину. Ще в дитинстві у неї загинув батько. Іран - неспокійна країна. Та потім сум змінювався на радість і вони продовжували гуляти.
З такими думками Захар відчиняв свою шафку у класі. Зібравши потрібні речі до рюкзака , він збирався зачинити , але побачив записку на папірці зі звичайного зошита.
"Загляни до мене після школи, please;) Міну ".
Чого б це, що в неї могло статись. Занепокоєний, Захар побіг до класу, мало не збивши з ніг завуча.
Заняття тривали занааадто довго. Принаймні, на думку хлопця. На уроках він був не уважним та нервовим. Після дзвінка він вилетів з класу та через декілька хвилин уже стояв перед дверима будинку подруги.
Двері відкрила її мама. Сама Міну лежала на дивані у вітальні з вологим рушником на лобі. Побачивши Захара , вона посміхнулась, але посмішка була ніби вижата і дуже знесилена.
— Привіт, друже. Не хвилюйся , я просто підхопила застуду.
— Виглядаєш кепсько.
— Знаю...так ось, я попросила знайому підкинути записку до шафки. В мене є до тебе розмова. Скоріш за все ,мені потрібно буде поїхати на профілактичне лікування до Польщі. Не міг би ти подивитись за будинком? Мама поїде зі мною , а братик залишиться у знайомих. Ну то як?
— Звичайна застуда, говориш...щось не те , Міну. Кажи, що з тобою.– дівчина подивилась на маму, що стояла біля дверей. Та засмучено кивнула головою.
— Зараз у мене і справді застуда, але...аналізи ще не точні, та є підозри щодо лейкемії.
-----------------
Я ввагаюсь...чи варто продовжувати? Ця історія ще не розкрита, та дуже важлива для мене, адже з її допомогою позбуваюсь минулого.
Дякую тим, хто читає і тим , хто оцінює...
ВИ ЧИТАЄТЕ
Дитя Шторму
JugendliteraturІсторія, народжена погодою, хорошою музикою та спогадами. Я, ваша оповідачка, розповім вам історію , свідком якої стала сама. Тільки тссс....це наша маленька таємниця.
