Загадки Диких Лісів

Часник і покарання

Темний ліс мовчав . Лише подекуди можна було почути шелест листя , або голос птиці . Хлопчина з каменю мчав навпростець надзвичайно легко і спритно , оминаючи перешкоди із гострого каміння , гілок сосни та повалених колод . В подібних ситуаціях він мав неабияку перевагу - будучи звіром та маючи криві ноги , густі бакенбарди та довгі кігтизті лапи він з легкістю долав найнеймовірніші перешкоди на своєму шляху . Вже через півгодини він майже впритул наблизився до залишків мисливського будинку , що незрозумілим чином опинився у цій глухомані . Схоже , тут дуже давно жив якийсь відлюдник , а потім тут же і помер . Ніхто точно не знав хто він був , і коли тут з'явився . І чи був він тут взагалі ! Не зменшуючи темпу , хлопчисько одним стрибком перескочив через колишній фундамент будівлі , і помчав далі . Ось уже крізь верхівки дерев видніється інтернат : ця стара , противна будівля вже давно осточортіла усім її жильцям і сусідам ! Учні ненавиділи це місце , бо воно заважало усім займатися своїми справами . А сусіднім селищам вже в печінках сиділи витівки її вихованців ! То учні закинуть якогось кота на вершечок сосни , що красувалась у самому центрі села , щоб усі собаки кинулись лаяти його . То комусь перекриють димар залишками побитого директорського вікна , щоб дим не виходив на зовні , а залишався в хаті . А ще вони грабували продукти , хутра і речі . Іноді навіть крали худобу ! Розбирали посеред ночі стайні , вели звірину тільки їм відомими стежками до залізничних колій і обмінювали на те , що хотіли ! Правда потім вони добряче получали від своїх вихователів !
Згадуючи приємні миті з своїми товаришами , хлопець мимоволі заусміхався , оскаливши свої гострі ікла . Раптом із внутрішнього подвір'я закладу почулись крики, вибухи і виднілись яскраві спалахи . Щось недобре трапилось , це точно ! Тепер потрібно злитися із натовпом , щоб не помітили відсутності деяких "кадрів" . . .
У внутрішньому дворику інтернату творилося щось незбагненне : вчителі і охорона злились у суцільну купу і шалено кричали , посилаючи один в одного яскраві спалахуючі кулі і промені . Звісно , на шум збіглись хлопці та дівчата з усього закладу . Ніхто не знав , що трапилося , але всі знали одне - завтра когось буде покарано за щось ! Раптом із цієї " щурячої зграї " вирвався один із охоронців і , притискаючи щось до грудей , помчав щосили до входу ! Вслід за ним помчали спершу вчителі фізики і трудового , а за ними вже усі інші . Учні розступились якраз вчасно , щоб не потрапити під гарячу руку .
- Тримай цього дилетанта ! Лови ! Хапай ! Тримай злодія! Він не має утекти ! ХТО впіймає цю пожадливу тварюку , що сперла МОЮ власність , той буде 3 дні ходити ситим ! - після цього окрику , улюбленці вчителів кинулись із заздрісною швидкістю вслід утікачу . . .
В той самий час , най мрійник вже злився із натовпом і проскочив до будівлі . Із розмов інших дітей , він дізнався про те , що ЩОСЬ ДУЖЕ ЦІННЕ було вкрадене із директорської . Що саме - невідомо , але воно явно мало високу собівартість , раз увесь вчительський колектив і охоронці так люто зчіпились через це . Із такими думками , хлопчисько пробирався крізь живе море дітей , намагаючись дістатись свого корпусу . Раптом море розступилось і він був збитим із ніг ! Він боляче звалився на підлогу , помітивши охоронця із двома старшими учнями , що намертво уціпились за його широкі плечі . Вдарившись спиною об бетонну підлогу , він також збив декількох молодших дівчат так , що ті порозлітались по всенькій підлозі , змітаючи усі порохи і бруд .
- Прокляття ! Клята кам'яна глиба ! Та щоб тебе побило, покрутило і ще об землю НОРМАЛЬНУ вдарило , тварюко ти волохата ! Ноги твої , кривіші од відкривачки до пива , тебе вже не держать , га ?! - кричали навперебій одна-одній збиті дівчата . Розізлені ще до того , вони від душі лаяли усе , що їм тепер траплялось на очі . Треба сказати , що живучи у таких умовах , абсолютно кожен починав лаятись від душі , сиплячи прокльонами , як дощем у літню грозу , через найменшу проблему . Та саме життя робило їх такими - серця гарячі , роботи багато , а ще такі випадки були частими , тож . . . Слів інших просто не вистарчало !
Врешті піднісши свої задниці , ці подруги потюпали до свого корпусу лаючись !
- Баби ! - був єдиний коментар винуватця їхнього падіння.
Ледь піднявшись і обтріпавшись , він пішов до свого ліжка , щоб поспати хоча б з годину . Діставшись свого ліжка , він безсило пав на нього , моментально провалившись у сон . . . . . .
Збудили його сусіди по кімнаті відбірними штурханами у бік .
- Гади , припиніть вже , допоки я не повикидував ваші гладкі тіла через вікно ! Ааарррххх... - прогарчав він , перевертаючись на другий бік .
- Давай вставай , Тайрон , не будь таким критичним ! - вже зірвався на крик найближчий юнак , використовуючи для збудження сусіда свої міцні ноги . Його копняки могли легко покалічити любого середньостатистичного хлопця , але на Тайрона це не дуже діяло . Помітивши це , інші хлопці вирішили його стягнути із ліжка :
- Це ми то гладкі тіла ? Теж мені ще , патлате чмо , от що ! Піднімай свою жирну сраку , допоки це не зробили ми ! - кричав один , беручись за край солом'яного ліжка.
- Я тобі , Тайрон , чесне слово , вискубаю твої вуса , якими ти так пишаєшся ! А це буде боляче , це точно ! - говорив інший , намагаючись хоча б припідняти край матрацу , але намарно .
- Ну ти і жирний , хоч на вигляд мов тріска ! Кабан перегодований , біс тебе візьми ! - прогинаючись під неймовірною важкістю , кректав інший . Врешті-решт , Тайрону набридло слухати лайку й кректання своїх друзів , і він зповз на підлогу .
- О ! Сповз таки черв'як із ябка ! Ходи швидше , ми і так вже запізнюємся на ці кляті вроки , драний кігтегриз !
- Та йду , я йду ! - хлопець піднявся і поспішив вслід за своїми друзями , щоб здобути хоча б щось їстівне .
Враховуючи , що їхня кухарка готувала доволі смачно ! Єдиний мінус , що мало . Дуже мало , без жартів ! Раніше , були навіть випадки канібалізму , але це відбулося так давно , що стало нагадувати побрехеньки старих дів . Діставшись їдальні , хлопці похапцем почали пожирати усе , що бачили і вчували нюхом . Збоку , уся їдальня нагадувала якесь скупчення диких звірів , котрих не годували близько місяця : звідусіль чувся чавкіт , нестерпний скрежіт зубів і їх ляскіт , почовгування ніг і порипування столів та лав . Але найстрашнішим звуком був хрускіт кісток та роздирання шкіри . Оскільки м'ясо було дорогим продуктом , здебільшого учням інтернату діставались ледь-ледь наповнені м'ясом та шкірою кістки . Тому багато дітей наловчились ламати їх зубами і руками , щоб здобути кісткові мізки , розриваючи зубами шкіру .
Тим більше , сьогодні на сніданок була курка із часником! Це було чимось на кшталт невеличкого свята .
Після закінчення всіляких жахів щодо їдла , діти розбрелись по кабінетах . Але , тільки не наші шибайголови ! Вони вирішили побісити сьогодні свого вчителя географії та астрономії - бідолашного смертного , чий урок цього дня був першим у них ! Ехх . . .
Особливість цього вчителя була дивною з точки зору кухарки і доведеною теоремою учнів - він не любив запаху і смаку часнику . В той час , як кухарка напихала усе їстівне і неїстівне цим зіллям , і не розуміла такого поганського відношення до цього основного продукту харчування цього закладу , учні одностайно вважали причиною цього його нечисту сутність . Між собою його споконвіку вважали за вампіра , і обожнювали жартувати над ним на часникову тему . От і сьогодні , хлопці напхали повні кишені цього зілля і пішли пакостити до кабінету самим крутим способом . . .