Загадки Диких Лісів

Початок подорожі

Тайрон прокинувся на світанку від надприємного відчуття - від лоскотання вологої трави ! Це був просто кайф !
Прохолодна земля м'яко доторкалася до його тіла навіть через одяг . Відкривши очі , хлопець просто насолоджувався цими митями - сьогодні він і його подруга мають забратися вглиб диких лісів , подалі від військ !
. . . . З документів , що він був поцупив з комори , Тай дізнався про дуже цікаву річ - є електричка , що курсує по той бік Кров'янки . Вона доставляє шпигунів і продовольство на вільні землі . Оце і був шанс хлопця дістатися до Сурена ! Але була одна проблема - осідлати цю махіну можна було тільки по колії , що проходила біля зруйнованого інтернату . Тобто , потрібно повертатися назад до цього місця - місця , де він провів більшість свого життя . . . Ех , буває ж таке ! . . .
А також , він не знав , що робити із Флюміною - залишати її напризволяще було б дурістю . Особливо після всього , що вони вдвох пережили . Тайрон думав поговорити із нею про це одразу , щойно та прокинеться. А тим часом , дівчина спокійно спала неподалік , підклавши собі під голову залишки сорочки , яку їй люб'язно надав хлопець . Як одяг вона нікуди не годилася , а от в якості подушки цілком ! . . .
Припіднявшись , хлопець прислухався до співів лісового птаства - сойки , дятли і навіть сови надавали цьому лісу дивовижних звуків та атмосфери . Тайрон провів рукою по своєму хутрі - воно вже не було повністю вимаще у крові . Потічок , що проходив неподалік звідси , очистив його . Флю також змила з себе усе зайве , проте тоді йому довелося відвернутися . Але це бридке відчуття все-ще гнітило хлопця - подумати тільки , він загриз свого ката ! Здавалось би , Яструб заслужив такого кінця - бути загризеним і обезголовленим власною жертвою ! Але . . . це було жорстоко . Мабуть , навіть занадто .
Тайрон не знав , чи погано він вчинив - згідно свого виховання у інтернаті , цей вчинок був поганим . Хоча Флюміна переконувала юнака у його невинності . Але за законами диких лісів , які супроводжували і навчали його напротязі усього життя - це був просто випадок ! Бо у дикому світі не було такого поняття - зле чи добре - було лише понняття "випадок" . . .
Зібравшись із силами , Тайрон піднявся - йому потрібно було дістатися до тієї хатини , де він залишив свої речі . Так принаймі хлопець зможе зручніше переносити усе , що було потрібним . Але спершу , мабуть , варто збудити дівчину . Не встиг Тайрон як слід обдумати усі можливі способи для її пробудження , коли вона сама розплющила заспані очі . Флю обережно підвелася і потягнулася , блаженно стогнучи . Хлопець ніжно усміхнувся і сказав :
- Доброго ранку , чи радше , світанку . Як спалося ?
- Ой , Та-ай ! Просто чудово ! - дівчина дуже рвучко підскочила на ноги і продовжила , розминаючись - Насправді , це була моя таємна мрія , отак поспати просто неба у незайманому лісі ! І завдяки тобі вона збулася , мій талісман . . . - Флю підійшла впритул до хлопця і ніжно притулилася до його боку . Тайрон округлив свої і без того великі очі й запитався :
- Ти хочеш сказати , що ти вперше так ночуєш ?!
- Ну , так ! Що у цьому дивного ?
- Бре !
- Ні , не бре . Чесно , я вперше за своє життя ночую у лісі .
- Якби про це дізналася Стріла , то вона б точно сказала щось на кшталт :"О , спокій гірського потоку , то є цілковите жахіття !" . . . Хехе , або ж таке :"Бідолаха , життя не бачить - здоровенна кобила , а наче в шорах!".
- Ого ! А хто ця "Стріла" ?
- Ооо , це дівчина , що перебувала зі мною у інтернаті. Це була просто неймовірна людина ! Вона дуже смілива , вперта ...
- А чому її так звуть - "Стріла" ? Як на мене , це ім'я не зовсім дівчаче .
- О , це довга історія . Хоча , якщо тобі цікаво , можу розповісти .
Флю тихо захихотіла і доторкнулася до його волохатої чуприни рукою - вона витягла звідти декілька сухих листочків та гілочок . Повертівши їх у руках , дівчина зрештою відкинула це вбік і сказала :
- Я охоче послухаю цю історію , Тайрон .
- Гаразд , тоді нам варто вже вирушати у дорог...
- О , це вже ні ! Ти важко травмований , тобі не можна рухатися бо рани можуть відкритися .
- Знаю . Але залишатися тут не можна . Що ти пропонуєш ?
Флюміна на якусь мить замовкла , але трохи подумавши , мовила :
- Я не певна . А куди ТИ хотів вирушити ?
- Ну , я думав повернутися до твого селища . Там у старій хатині я залишив свої речі . А потім повернутися до свого інтернату , осідлати потяг і дістатися столиці . Там на мене чекають мої друзі . Ну, принаймні, я хотів так зробити , але тепер ...
- Що тепер ?
Тайрон зітхнув і обіперся на плече дівчини - слабкість давалася взнаки - і мовив :
- Я ... Я не залишу тебе тут одну , Флю. Я не можу так вчинити . Не зможу залишити після усього, що трапилося...