Загадки Диких Лісів

Чергова жертва і варення

Сонце світило дуже яскраво , коли Раян прокинувся від штурханів своїх сусідів . День обіцяв бути ясним і теплим , принаймі до обіду . Була б причина будити його, якби то був вихідний , але якого хріна його збудили у таку рань та ще й в будень ?!
- Еее , якого ?! Що вже в біса трап...ммггннмм - не встиг Раян доказати , як йому негайно ж закрили подушкою рота . Саймон шикнув на нього , піднісши вказівний палець до своїх вуст , даючи знак мовчати . Коли Раян втихомирився , то його знаками покликали до виходу з кімнати . Вийшовши на зовню , усе тіло відчуло приємну ранкову прохолоду , а ноги - доторк роси . Хлопці стали у коло і Саймон сказав :
- Отже , я вас усіх збудив так рано , щоб розказати вам свій план ! Поскільки це була моя і Реєва ідея з часником , то ми вирішили залагодити свою вину перед Тайроном сьогодні ж ! Ми тут подумали трішки , проаналізували усе , що нам відомо про графіки залізниці , новини селища і школи , і дізналися про учорашню постачу фейхоа до нас . А ви знаєте , що з ним тут зазвичай роблять ? Отже ми вирішили ...
- Стоп ! Ти хочеш , щоб ми вкрали для Тайрона варення із фейхоа ?! Та ти божевільний, не інакше ! - крикнув Фурр і кинувся геть , до лісу .
- Почекай , остигни Фурр ! Ми нічого не казали за тебе * , вгамуйся ! - кинувся вгамовувати свого товариша Саймон . Інші погнались слідом . Хлопець не встиг далеко утекти - заважала травмована нога - тому його вдалось наздогнати дуже швидко .
- Я не полізу за ним ! Я не у формі і не самогубець , це точно ! - Фурр намагався вирватись , всіляко чинячи опір.
- Фурр , ти не полізеш за ним , це було б надто ризиковано ! За ним полізе Рей , а ми стоятемо на чатах, добре ? Хочеш , стоятимеш найближче до виходу, а ? - Саймон намагався виглядати якнайспокійніше , хоча у нього це не дуже получалось . Він був ладен на усе , лиш би Фурр був із ними заодно . Саме він був найобізнанішим і найдосвідченішим у таких чорних справах , і тому його настанови та поради були надзвичайно цінними для Саймона .

*Фурр -(з лат. Fur "злодій , грабіжник")

- Повірити не можу , що я на це згодився - Фурр стояв просто біля вікна , з якого доносився солодкий , звабливий запах варення . Вже пробило за 8 , уроки вже почались , а він із своїми товаришами усе вичікував того моменту , коли кухарка виставить банку із свіжоприготованим варенням на підвіконник , щоб воно остигнуло . Але , як на зло , кухарка все крутилась , як звір прив'язаний до дерева . Терпіння повільно капало , немов безжальний піщаний або водяний годинник на уроках . Хлопчисько скривився . У завданнях на обмежений час він завжди засипався , хоч би як швидко він намагався відповідати . Через те його часто карали лінійкою . Тому кисті його рук були такими ж витривалими і нечутливими до болю , як у досвідченого рукопашного бійця .
Аж ось , жінка таки підняла півлітрову банку варення та виставила її на підвіконня . Жили у Фурра та Рея натяглись немов струни ! Тепер люба помилка була неприпустимою для них ! Фурр почав відраховувати секунди : 1 . . . 2 . . . 3 . . . 4 . . . Світ неначе вповільнився для нього : проміння сонця застигло , пилинки на кухні зупинились , неначе під час гри . . . ЗАРАЗ ! Усе трапилось моментально : Фурр на мить опинився у вікні , і вже у наступну секунду він величезними стрибками помчав за ріг інтернату ! Інші кинулись вслід за ним . . .
                                                      . . . . . . . . . . . .
*Хрусть*
- ААААААААаааааа , ААААаа ,  аааууууччччч б******* - Рей кричав доволі голосно і довго . Розплата за варення була швидка і жорстока - пальці винного затискалися металічними утисками до того часу , доки вони не ламались .
- Ха ха ха ха , ну як тобі вареннячко , га ? Солодке , чи не так ? Чую , ти ним добряче ласуєш зараз ! - директор сидів у своєму м'якому кріслі , спокійно заповнюючи папери . У такі моменти він починав нагадувати графа Дракулу , що любив обідати у присутності своїх в'язнів. Точніше , посаджених на кілки жертв .
Його кабінет сповнювався хрускотом , який супроводжувався криками. Він не отримував зараз такого насолодження , як при інших тортурах на учнями , але це було краще ніж зовсім нічого .  В якусь мить він повернув голову у бік своєї жертви , що відчайдушно намагалась звільнитись від рук охоронців . Та коли з лівої руки вони зняли утиски , вже націлюючись на праву , він встав і зупинив їх . Всі здивовано глянули на нього - з якого дива йому зупиняти покарання ?! Та він наказав звільнити мученика і відправити до його кімнати ! Очі охоронців і самого Рея стали нагадувати за своїм розміром щити . Директор схоже зрозумів , що ніхто нічого не зрозумів і , поспішив внести ясність :
- Йому ще екзамени писати , тож правицю не чіпати , ясно ? А тепер забирайтесь усі геть !!!
                                                   . . . . . . . . . . . .
- Ай , ай аааууууччч , Саймон ! Не так туго , прошу ! - Рей мало не плакав від болю . Саймон намагався діяти якнайакуратніше - і у нього це получалось ! Але переломаним пальцям було боляче від найменшого доторку , тож акуратність не дуже допомагала . На жаль , здобути обезболююче було НЕМОЖЛИВО . Тайрон дивився на свого скаліченого друга із співчуттям . Він вже встиг тричі вичитати їх за благородні вчинки , дурні голови та за страждання Рея . Він відчував сором за те , що трапилось - це ж усе через нього ! Подумаєш , їхня вина - та краще б він перебідував якось сам , не потрібно було йти на такі жертви ! Жахіття просто !
- Рей , ну навіщо ти побіг так повільно ? Усе ж могло обійтись ... - Тайрон був почав наново вичитувати товаришів , але Рей перебив його :
- Послухай , Тай . Я все розумію - ти зараз себе почуваєш винним через мене , чи не так ? Але не потрібно ! Це ж життя - воно ніколи не буває рівномірним , хіба-що у казках . За усе тут потрібно розплачуватись - або рано , або пізно . А пам'ятаєш , як я забув зробити домашню із математики ? Це ще коли Федусій у нас вів її . Ти ж тоді віддав мені свій зошит - ти мене врятував тоді від шмагання , пам'ятаєш ? Та мусиш пам'ятати - у тебе і досі є шрам відтоді на задниці ! Ти тоді 3 дні їв навстоячки - ані сісти , ані лягти сам не міг . А пам'ятаєш , як Саймон получив кілок по фізкультурі ? Що ти тоді зробив , пам'ятаєш ? Звісно пам'ятаєш , таке ти б не забув - ти ж приніс йому стільник із медом диких бджіл ! А як твоя морда тоді напухла ! Ти сам був схожим на вулик , або ж на м'яч !
- Радше на повітряну кулю ! Здавалось , що він от-от полетить у небо ! - вставив свої 5 копійок Раян .
- А пам'ятаєш , як ти Фурра із печер витягував ? Ти тоді загримів у карцер на тиждень за прогул , замість нього . А коли тебе врешті випустили , ти був страшнішим за  війну - ти похудав на добрих 5 кг ! - добавив Саймон . Усі хлопці почали згадувати усе , що Тайрон зробив для них впродовж усіх цих років - від наймізерніших гостинців та подарунків , до цілих геройських подвигів !
Тайрону стало ніяково - це уперше його розхвалювали за таке . Він ніколи не надавав великої ваги своїм вчинкам , бо не вважав їх якимись неймовірними - він завжди думав , що любий на його місці би вчинив так само !
Відчуття гордості не з'являлося , а навіть навпаки - забивалось у найдальший і найглибший куток його свідомості . Жах , коли ж це закінчиться ?!
- Так годі ! Домовляємося , що такого більше не повториться , гаразд ? І ще - вибачте за те , що сварив вас , от ! Я просто . . . незнаю одним словом . Вибачаєте ? - Тайрон опустив очі собі під ноги - він почервонів , наче варений рак . Він не любив такі моменти .
Чиясь рука взяла його за підборіддя і піднесла його лице . Рей ! Він ласкаво дивився йому у вічі , легенько посміхаючись .
- Гаразд , брате . Тільки не пригинай свої вуха так низько - ти робишся схожим на нашкодивше щеня ! - Рей вдарив у найвразливіше місце свого друга - його надмірну скромність , що завжди ховалась за маскою напускної  самовпевненості !
- Всьо харе ! Лягаємо спати , декому завтра доведеться шпори писати на екзамени , а це не мало роботи ! - Тайрон вхопив те , що тут називалось одіялом - найобдертішу телячу шкіру - і пішов до свого ліжка .
- Ох йо . . . ЕКЗАМЕНИ ?! ВЖЕ ?!?!?! - очі Раяна готові були вискочити на зовню . Як і годиться справжньому старшаку , він ніколи нічого не записував із домашнього. І це давало певні наслідки .
- Прикинь ! - скрививши чудернацьку міну , сказав Саймон. Хоча він теж вже забув про їхнє існування . Хлопці поділяли думку Тайрона , і порозходились спати .
                                          . . . . . . . .  . . .
Наступні 2 тижня були витрачені на підготовку до екзамену. Для деяких це були найстрашніші муки у світі - просто сидіти і намагатися щось собі втовкмачити в голову ! Найскладнішим у цьому процесі було не заснути! Хоча , ні . Спершу потрібно було себе змусти сісти за підготовку - один цей пункт вимагав неможливих зусиль для здійснення ! Але , з лихом навпіл , усе це якось відбувалось саме-собою і екзамен переставав бути чимось жахливим і потрібним . Так завжди було , є і буде !
Але з нашими шибайголовами нічого не могло бути спокійно і тихо ! У них , як завжди трапилась неприємність . . .