Від себе не втечеш

~6~

Усе ж, я не змогла перестати спілкуватися з Микитою. Для цього мені довелося б, мабуть, поламати собі пальці. Чіпляючись за останню надію, я вирішила, що ми можемо бути просто друзями, як, власне, зараз. От тільки про почуття до нього я повинна забути раз і назавжди. Новий рік, що наближався, був чудовим приводом почати все заново, по-іншому. Змін прагнула уся моя душа, і почати я вирішила з себе.

Наступного дня, коли я прийшла після пар додому, мама зустріла мене здивованим "Дано, що ти зробила?" Дивуватися було чому: моє довге, до пояса, волосся тепер ледь сягало плечей. Ніколи не думала, що обріжу його, адже витратила стільки зусиль і часу, щоб відростити. Але, кажуть, волосся зберігає спогади про усе, що відбувалося з його власником. Може, це й неправда. Та все одно для мене стрижка ніби символом того, що я все ж позбулася тих неприємних згадок про минуле. До того ж, мій новий вигляд мені подобався, і це головне.

Наступним, що я хотіла змінити, була моя кімната.
Включивши музику, я уважно оглядала її і підтанцьовуючи складала план дій. Але буквально через декілька хвилин виникло нестримне бажання покинути це все, сісти і заплакати. Чи не кожна друга пісня з мого плей-листа нагадувала про Микиту. Ось цю, наприклад, я вже знала напам'ять, бо постійно слухаю її, коли на душі важко. А інша відображала мій стан, коли я тільки дізналася, що мої почуття ніколи не знайдуть взаємності, і всі мої мрії зруйнувалися. Та й слова наступної були написані ніби про мене. А он улюблена пісня Микити. І ті дві саме він радив мені послухати... Загалом, цей список можна було продовжувати довго. Але я розуміла, що так діла не буде. Тож якою б прекрасною не була та чи інша композиція, якщо вона хоч трохи нагадувала мені про минуле, то без вагань відправлялася в "Кошик".

З трохи зіпсованим, але рішучим настроєм я повернулася до переоблаштування кімнати. Батьки з подивом спостерігали, як різноманітні плакати та фото, через які майже не було видно стін, перетворювалися на купу сміття. Можливо, зовсім скоро їм на зміну з'являться нові, але поки що нехай буде так.

— Шафу переставимо в той куток, а ліжко — он-туди, ближче до вікна, — розмірковувала я вголос, — і комод теж.

— Це так по фен-шую? — сміючись, поцікавився тато, який прийшов мені допомогти.

— А ти думав! — посміхнулася я.
Десь через годину найрізноманітніших перестановок кімната набула саме того вигляду, який я хотіла.