Ніч холодна, і знову сльози,
Як ті краплі дощу на вікні.
І в душі, і надворі грози,
Ось і вірші виходять сумні.
Сильний вітер дерева хитає,
Завиває десь в вишині.
Так і серце моє ридає,
Біль свій хоче втопити в вині.
Та не втопиш його, не втопиш!
Не розвієш за вітром, ні.
Й так від болю, як п'яна ходиш
І очі - немов скляні.
Біль заснуть не дає ночами,
Вовком хочеться вити на Місяць.
Тільки посмішки завжди з нами,
Їх як маски вдягаєм на лиця.
19.03.2016
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Закохана в осінь
PoesíaЗбірка моєї інтимної лірики, пронизаної нотками суму і відчаю; вірші, написані у ті моменти, коли душа просто не могла мовчати. Присвячується осені й тому, хто, ставши частинкою мого серця, так і не став частиною мого життя.
