Осінній холод заміняє спеку,
Пожовкле листя засипає місто,
Ми ніби поряд, ніби так далеко,
Щоб бути разом, нам забракло хисту.
Десь відлетіло щастя із птахами
І марно вже просити: "Повернись!"
Дві наші долі різними шляхами
Так непомітно й тихо розійшлись.
І я одна гуляю по Хрещатику,
І ти один блукаєш над Дніпром,
Про цю осінню і сумну романтику
Я напишу, мов в давнину, пером.
А ми чужі, давно вже не кохані,
Давно вже в мріях не злітаєм ввись,
Та ще хоч раз під кронами каштанів,
Я знаю, ми зустрінемось колись.
10.2017
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Закохана в осінь
PoetryЗбірка моєї інтимної лірики, пронизаної нотками суму і відчаю; вірші, написані у ті моменти, коли душа просто не могла мовчати. Присвячується осені й тому, хто, ставши частинкою мого серця, так і не став частиною мого життя.
