Минає все, минають почуття,
І ти в минулому, чужа мені людино.
Безжальний час не знає каяття.
Як бачиш, в цьому не моя провина.
Ти не повéрнеш того, що було,
І не розпалиш ту любов, що згасла.
Все найдорожче нам крихке, як скло,
Тож треба вміти цінувати вчасно.
Мости в минуле вже згоріли вщент,
Я їх спалила власними руками.
Шкодà лише, що кожен той момент
У пам'яті навічно разом з нами.
У пам'яті, у віршах, у листах,
Які не знайдуть свого адресата.
А скільки слів лишилось на вустах...
Та вже запізно щось про це казати.
Минає все, найшвидше ж час минає,
Годинник на стіні не знає втоми.
Я вже давно спокійно засинаю,
А ти для мене навіть не знайомий.
19.01.18
ВИ ЧИТАЄТЕ
Закохана в осінь
PoesíaЗбірка моєї інтимної лірики, пронизаної нотками суму і відчаю; вірші, написані у ті моменти, коли душа просто не могла мовчати. Присвячується осені й тому, хто, ставши частинкою мого серця, так і не став частиною мого життя.
