Доля

.II.

    Ранок був надзвичайно сонячний , в нашій місцевості таке рідко буває , відкривши штори , ніжні промені сонця освітлили всю кімнату , я аж прижмурив очі:
-Гаррі , сніданок !
Почувши голос сестри я швидко вмився,  і спустився вниз.Всі вже снідали. Батьки готувалися до прийому , який мав відбутися сьогодні ввечері , цей бал повинен бути найграндіознішим з усіх що були й будуть в нашому місті.  Там буде багато відомих і знаменитих  людей , і моя Сара.
    Ми з Сарою і Девідом були знайомі майже з дитинства , ми були найкращими друзями , але Сара з батьками поїхали в Європу , а Девід пішов до Оксфорду . Деякий час мені було самотньо , тому що друзів в мене більше не було. Ми завжди спілкувалися в інтернеті , але це вже не те. І  нарешті батьки Сари , разом з нею , приїдуть на батьківський бал , і  я зустріну її , розкажу все ,що в мене на серці .
   Після сніданку батьки пішли вибирати напої , а сестра пішла на практику , вона хоче працювати в банку , а я зібрався до школи.
   Мій найкращий друг Чендлер зустрів мене із злістю на обличчі , я ще не встиг підійти до дверей класу , а він вже почав щось бурмотати собі під носа , він завжди так робить , спочатку говорить сам собі , а потім людині. Його обличчя було таке ображене , сердите , зле , я вже давно такого не бачив . Але щоб він сердився на мене , це дивно. Я з цікавістю підійшов до нього:
- Хей !
- Ти ... ти чому ... вчора не прийшов на вечірку Пейпер ? - він ледве виговорив .
- Упс ... Пробач я зовсім забув , батьки влаштовують сьогодні світську тусовку , вибач , я справді не зміг  би прийти. - я справді забув про вечірку , але ж це не кінець світу .
- Коли я прийшов , всі дивились на мене , це ... це було так принизливо .
-Друзяко , вибач , але я спраді незміг би прийти , можу я якось загладити свою провину?
-Я не знаю , хоча ти змиєш з мене це лайно знущань і приниження . - гордо промовив Чед .
-не знаю що до лайна знущань і приниження , але в мене є краща ідея : приходь сьогодні на вечірку батьків.
-Як до цього віднесуться твої батьки?
-Вони знають , що ти мій найкращий друг , думаю вони не будуть проти.
-Але це ж світська туса , мені там не місце , простій скромній людині.
-Припини , я все влаштую як годиться , просто одягни смокінг і ти не будеш здаватися "простою скромною людиною".
-Ну ок , вмовив ... "Світський лев" - Чендлер завжди мене так називає , коли мова йде про моїх батьків .
-Ну ходімо вже в клас , через хвилину дзвінок .
   Вечірка Пейпер для Чендлера була й справді дуже важливою , він вже давно закохався в неї , вона була донькою помічника мера , і все місто говорить, що скоро він стане новим мером . Пейпер повна протележність Чендлера . Вона білявка з довгим прямим волоссям, овальним обличчям , карими очима ,худорлявим тілом , найпопулярніша дівчина в школі з пристойної сім'ї ,  Чендлер має коричневе, густе волосся , до плеча , очі сірі , сам він є худощавий . Батьки Чендлера не є багатими , але змогли дати йому змогу ходити в нашу школу , де вчаться діти багачів , хлопець своїми знаннями довів , що він повинен ходити саме до цієї школи , найкращої у всьому місті.
Чендлер завжди говорить про Пейпер , не може відірвати погляду коли вона проходить повз нас , і зверхньо дивиться на хлопця , який закохано споглядає за кожним її кроком . Я ненавиджу мажорів(хоча сам ним є) , які завжди принижують когось , які нічого не добилися в своєму житті , навіть батькам не дякують за те , що вони мають , а Чендлер простий хлопець , якого завжди принижували , але він був близький мені по духу і ми сильно здружились.
   Після школи я купив каву , вже традиція , і пішки пішов додому. Сьогодні на вулицях був великий гамір , багато людей готуються до балу моїх батьків .
Моя кімната , м'яке ліжко і відкриті штори , які я зранку забув закрити . Я лягнув на ліжко , після важкого шкільного дня , закрив на хвильку очі ...:
  - Гаррі ! - ніжно гукала мама.
- Вже йду ... - сказав я ,стомленим голосом.
Я спускаюся сходами  і чую добре знайомий голос , такий ніжний і такий рідний , "цього не може бути"-одразу подумав я , але спустившись , я побачив .... моя Сара , це справді була вона . Моєму щастю не було меж , я більше нікого не бачив, крім неї . Вона підійшла до мене , мої очі засяяли як ранішні промені сонця , я обійняв її , і згадав всі моменти проведені разом , як ми разом в дитинстві гралися о тут на кухні , а на цьому столі , де сидять інші , ми завжди малювали .
Після цього ми сіли за стіл , ми всі говорили до сутінків . Я нечув ні одного слова , а коли зверталися до мене я кивав головою  , тому що мій погляд прикутий до найкращої дівчини в моєму житті , яка розмовляла майже з кожним у цій кімнаті , з її ніжних уст ллється  лагідний голос , який можна слухати вічно  . Я б і далі насолоджувався її присутністю ,але  :
- Гаррі ! - звернулася до мене Сара . Вона  підійшла до мене , обняла і додала :
-Зустрінемось ввечері .
- Чекатиму з нетерпінням .
Сара з батьками пішли готуватись , мої батьки також .
Я знову пішов до кімнати і впав лицем на ліжко. Не встиг я закрити очі ...
- Гаррі ! Ти ще вдома ? - гукала Джудіт , моя люба сестричка.
- Так ! Я тут ! - у відповідь прокричав я .
- Одягайся , я тебе чекаю в машині !
-Вже іду !
Я взяв до рук телефон і почав шукати номер Чендлера , за  яким ми повинні заїхати.
Дзвінок:
-Алло , ти вже зібрався.
-Так майже все .
-Гаразд , ми з сестрою заїдемо .
-Ти їй сказав?
-Нехвилюйся все ок. До зустрічі.
   Я одягнув новий , чорний смокінг , який досить не погано сидів на мені , зачесав волосся і пішов до машини.
- Хм ... гарно виглядаєш , Гаррі.
-Дякую , ти теж Джудіт . - вона була як справжня світська левиця . На ній була довга вечірна сукня  , чорного кольору з відкритипи плечима , ця сукня справді личила їй , а локони з довго русявого волосся доповнювали цей образ .
-Чед їде з нами .
-Що? Що ти сказав ? Чендлер ? Батьки знають про це ? - вона була в повному шоці .
-А що Чед ? Він мій друг , найкращий друг ! Чому йому не можна прийти?
-Він не такий як ми ?
-А які ми ?
-Гаррі , зрозумій він не з нашого кола йому там не місце .
-Ні , це ти зрозумій , ми всі однакові , він має право піти на цю вечірку , і він піде на неї ! Я все поясню батькам.
-Ну гаразд , але мене в це невпутуй .
-Добре , поїхали вже.