Доля

X

О , як же тут холодно в тебе , ще й вітер сьогодні такий буйний , віє з усіх боків і пронизує до кісток , на тілі з'являються мурашки . А небо сьогодні незвичайно темне , хмари збіглися в одне ціле ,мабуть , наближається сильна злива . Навіть важко побачити твоє ім'я на пам'ятнику , скрізь темряву . Квіти , чиї вони ? Які я приніс минулого разу , зовсім зів'яли , а ці зовсім свіжі , хто був тебе навідати? Але це не так важливо головне , що про тебе не забувають . А я сьогодні ,приніс тобі білих троянд , які ти так любиш . Напевне тобі цікаво , чому батьки не заходять тебе навідати ? Зараз вони повернулися на свою звичну хвилю , але в них все погано .Мама за обідом завжди питає батька , коли б він зміг відвідати тебе , але він завжди міняє тему . Мені здається , він зраджує мамі , кожного разу він запізнюється на вечерю , а сьогодні навіть і не знаю , чи він взагалі прийшов . Після того , як ти пішла , наша сім'я , крок за крок почала руйнуватися , але ми всі прикидаємося , робимо вигляд ,що все нормально , що нічого не відбувається , але ж це видно одразу , ми всі змінилися . Але по при все , моє життя налагоджується , але я навіть не знаю чи це добре . Сьогодні був такий насичений день , насичений емоціями і почуттями , тому я примчав до тебе , щоб поділитися всіма переживаннями , тому що більше нікому . Ти в мене одна така , яка вислухає й порадить , допоможе і розрадить .
Все почалося зі вчорашнього СМС від Бетті . Точно , ти ще не знаєш хто це . Бетті - дівчина з якою я познайомився на вечірці , ну як познайомився , вона просто підійшла , до мене й почала розмову , а я просто підтримав її , вона дещо соромилась , це було досить мило . Я розповів Чеду , він сказав що вона вже давно закохана в мене , і це правда : вчора ввечері мені прийшло СМС , точніше , признання в коханні , від Бетті . Читаючи його , я не міг зібрати думки в одне ціле , це наче в потік думок кинули гранату чи бомбу , і все розлетілось на дрібні кусочки , які не можливо зібрати до купи . Мої думки , емоції і почуття змішалися , мабуть було б простіше не звернути на це уваги , просто уникати її весь час , але це просто не реально , ми ж учимось в одній школі . Знаєш , мені важко повірити , але можливо це кохання взаємне . Знаю , ти скажеш , що я ніколи не вірив в любов з першого погляду , і це правда , але можливо я повірив , після цього листа , СМС . А можливо мені просто шкода цю дівчину , я не знаю . Я хочу з нею по ближче познайомитись , дізнатися про неї все , тоді я точно зрозумію , чи це кохання чи просте співчуття . Можливо ти запитаєш : «Вона красива ?» , моя відповідь - «Так , красива.» . В неї біляве волосся , яке ніжно спадає на тендітні плечі , а очі сірі , як сьогоднішнє небо і в них є блиск , надія , яка живе там давно . Це перше , що кинулося мені в очі . Так , я відволікся , я ж хотів розповісти , що сьогодні трапилося .
Сьогоднішній день починався як завжди : ми з Чедом йшли по коридору . Все було таким звичайним , ми розмовляли про уроки і про СМС . Чед порадив , щоб при першій зустрічі в школі я уникав Бетті , як він сказав: «Я хочу подивитися на її реакцію . Можливо з неї знущаються і вона зовсім не знає про це СМС , а якщо це щиро , ти підійдеш до неї і запросиш на побачення , щоб зрозуміти її світ .» . Під час цієї гучної промови біля нас проходила Пейпер Форбс . І вона не просто пройшла , а передала невеличкий конвертик Чеду , на якому писало «Відкривай тільки вдома .» - ми обидва це прочитала , але Чендлер швидко заховав листа в рюкзак , це було особисте , я не мав права його читати . Джудіт , ти просто не можеш уявити обличчя Чеда , на ньому було стільки щастя , радості , задоволення , гордості . Він просто світився від щастя . І це був тільки початок. Далі на трьох уроках ми пересікалися з Бетті , я слухався Чедової поради і просто уникав її , чесно кажучи я й сам не хотів починати розмову , і на щастя її розпочала Бетті . Ми вже виходили з школи , і вона підбігла до мене , Чед відійшов , щоб нам не заважати . Вона швидко , і з блиском в очах сказала :
- Привіт . Ти весь день уникаєш мене , я не серджусь , ти маєш повне право , але я була про тебе кращої думки , і вибач , я не хотіла це відправляти , але так вийшло . Я знаю , що ти думаєш , що я зовсім дурна , ну й нехай . Хоча б ти знаєш правду. - і тієї ж миті вона втекла , я навіть не встиг нічого зрозуміти .
Це було так швидко , й несподівано що я розгубився , зате в мене був час переосмислити її слова ще раз і подумати над своєю відповіддю . Думаю , я серйозно образив її , ти б бачила її погляд він так пронизував , але зате ми знаємо , що це було щиро .
Далі я в непорозуміння дочекався Чеда , який вже повертався з свіжою кавою , зробивши глоток запашного напою , я мов регентував хід думок , наче все стало на свої місця ; і ми разом з Чедом , в повній тиші йшли додому. І ніхто не спромігся цю тишу порушити , кожен з нас був в своєму світі , я навіть і не помітив коли ми розминулися , і я вже біля нашого будинку. Я просто піднявся на гору , в дома нікого не було . Всю дорогу я думав , як поступити з Бетті , як її не образити , і вирішив написати їй , вибачитись : «Привіт . Вибач , що ігнорував тебе .» . Але що до побачення я не знаю .
Як гадаєш , варто її запросити ? Чи почекати її відповіді ? ... Я теж думаю , краще дочекатися відповіді .
Ну , після цього я вирішив приїхати до тебе , й все розповісти . Знаєш , я радий , що ти слухаєш мене , допомагаєш зосередитися . Зараз я не розумію , що коїться в моїй голові , я з кожною секундою міняю свої рішення , емоції переважають над здоровими думками .
О , вже починається дощ , чуєш , небо немов зараз зірветься , напевне я вже піду . Я скоро приїду , спочивай моя люба ...
Я попрощався з моєю Джудіт і побіг до машини , поки я розмовляв з нею дощ вже встиг набрати сили , і почалася справжня злива . Я біг що сили , але «Що це ?» . Я зупинився . Дівчина стоїть біля маленької могилки , з букетом свіжих квітів і цукерками , дощ нещадно ллє , вона вже змокла до ниточки , але попри все вона стоїть . Мені стало її шкода і я просто гукнув їй :
- Ей , ви зовсім змокли ! Ви ж захворієте ! Ходімо я вас підвезу !
- Ні , не треба . Я повинна бути тут . - її ледве було чутно , гучна злива перебивала її .
- Ходімо ж ! - ще раз гукнув я .
- Ні ! - остаточно відповіла вона .
Це «Ні!» я вчув чітко , і швидко побіг до машини оглядаючись за дівчиною , за її діями : вона поставила цукерки на могилку і почала прикрашати її квітами . Нарешті я дістався машини , і вже з вікна спостерігав за нею дівчина здається знайомою , точніше її голос . Вона сіла біля могили й почала співати , я не міг розібрати слів пісні , побачити її обличчя, але звук її голосу який при відкритті дверей машини долинав до мене , був дещо знайомий , але я не знаю чий він . Я зрозумів , що вона ще буде там сидіти , і просто поїхав додому . Ця злива не дає побачити дорогу , але все ж таки я дістався дому , і миттю вибіг з машини в будинок .
- Мам , ти вдома ?
У відповідь тиша . Дома нікого не має . В будинку повна темрява , з подвір'я долинає шум дощу . Я люблю таку погоду , вона так заспокоює , дає розслабитись , насолодитися тишею . Вдома нікого не має - це ще краще . Я піднявся до кімнати , зняв мокрий одяг , ліг на ліжко і дивився в стелю . Я слухав шум дощу , слухав дім . Але мою насолоду перебив звук повідомлення . Я взяв з тумби , яка стояла поруч з моїм ліжком , телефон . Це було повідомлення від Бетті :
- Я ж казала що не серджусь .
- Ні , дійсно вибач .
- Гаразд .
- Що робиш ?
- Слухаю дощ . А ти ?
- Слухаю тишу . Ти завтра йдеш до школи ?
- Так .
- Я теж .
- Побачимось там .
- Так . Бувай .