Доля

.IV.

Біле й чорне , відчай й радість , секунда й вічність ... - речі зовсім різні , які залежать одна від одної : з білої фарби можна зробити чорну , але вже білу .... , відчай через деякий час може стати радістю , але радість також може бути відчаєм , а вічність - це і є кожна секунада , хвилина , година , день , тиждень , місяць , рік прожиті нами . Чи легко зруйнувати чужу долю? Знищити все життя? Це легко ? А легко подарувати комусь щастя , зробити щасливим на все життя?
-Гаррі , Гаррі! - посткуючи по плечі , гукав мене Чед , вони разом із Сарою були біля мене , але стан дівчини не був кращим за мій.
-Що? Де це ми? Де Джудіт? - з тривогою запитав я , мої очі дивилися за кожним , щоб впізнати рідне обличчя.
-Гаррі спокійно , Джудіт зараз в палаті , твої батьки біля неї , окрім них більше нікого не пускають.
-Де той козел , Майкл? - потроху оговтавшись із злістю запитав я Чеда.
-Вибач , я незнаю.
-Його батьки осоромлені втекли , забравши хлопця з собою . - тихо відповіла на моє питання Сара .
-В якому стані Джудіт , мене впустять до неї?
Ніхто не відповів на моє питання :
-Чому ви мовчете ?! Скажіть мені ?! Що з моєю сестрою ?! - я вже не знав про що думати , моє серце розривалося від непорозуміння .
Сара тихенько підійшла до мене і обійняла , Чендлер також обійняв мене - це ще більше тривожило мене.
-Скажіть мені , що з нею ! Вона ж просто отруїлась тими пілюлями?! Скажіть мені !!! - скрізь сльози кричав я.
Всі люди дивилися на мене , я пам'ятаю кожен погляд , який з осудженістю споглядав за мною .
- Сестро ! - гукав Чед , щоб вона принесла мені снодійне .
Я нічого не бачив , але чув багато голосів , серед яких впізнав голоси і моїх батьків ...
-Гаррі, дорогенький заспокойся будь-ласка . - тихо сказала мені мама , з сльозами на очах.
-Твоя сестра вже прокинулася , але лікар сказав , що потрібно провести деякі аналізи , якщо вона принимала наркотики не в перший раз то.... - недоговорював батько .
І тут вже потроху я почав розуміти до чого ведуть батьки , вони вже давно підозрювали , що з Джудіт щось не так. Вона завжди поверталася пізно з практики , і ходила в чорному , так як Майкл , батьки казали мені , що б я з нею поговорив , але я їй довіряв , і ні в чому не підозрював , Джудіт завжди залишалася моєю турботливою старшою сестричкою .
Я відправив Чеда й Сару додому , відпочити , а ми з батьками пішли до Джудіт в палату , говорили з нею , вона розказала , як вона любить Майкла , але за ці наркотики вона не хотіла розказувати , а лікар сказав :"Пацієнтку не тривожити.".
Батьки відправили мене додому , зібрати їхні речі , і речі Джудіт , лікар сказав , що сестра залишиться там .
Наш дім .
Кімнати такі пусті , такі самотні . Тільки но зайшовши за поріг , я просто застив на місці , я не міг поворушитися , незнаю , що зі мною сталося , можливо , тільки в ту хвилину , я зрозумів , що насправді з сестрою. На це вказували всі факти ,але я повинен переконатися в цій страшній версії.
Дзвінок Чендлеру :
-Алло.
-Алло , Чед це ти?
-Так , що сталося , тобі потрібна допомога ? - з турботою й тривогою запитав мене Чендлер.
-Так , приїжджай до мене . Зможеш?
-Звісно .
-Гаразд , я чекаю на тебе. - сказав я і поклав слухавку .
Через годину , дзвінок в двері :
-Привіт , заходь .- сказав я , відкривши двері.
Чендлер вже кілька разів заходив до нас , але тоді батьків не було вдома . Хлопець допоміг мені скласти речі , і ми пішли пити чай :
-Гаррі , ти можеш мені все розповісти , я все зрозумію .- як завжди з турботою сказав мені Чед.
-Чед , ми повинні піти до Майкла .
-Навіщо? Ти казав батькам ?
-Ні , зате я кажу тобі , ти повинен мені допомогти .
-А що ти хочеш зробити? - вже із страхом запитав мене хлопець.
-Чед , я повинен сказати все , що про нього думаю ,в обличчя . Запитати, чи кохає він мою сестру так , як вона його? Чи совість не гризе ?
-Гаразд , я згоден . Коли?
-Давай завтра , після школи ?
-Добре , але ти нічого дурного не замислив , надіюся ?
-Не бійся , ти ж зімною . - з усмішкою відповів я.
Чендлер пішов додому , а я повернувся до лікарні .
Мої батьки тоді говорили з лікарем , який явно не розповідав їм хороші новини . Мама плакала , я ніколи не бачив її настільки засмучену , батько підтримував її , але також не міг стримати сльози . Мій погляд одразу зупинився на сльозі батька , яка плавно текла по його щоці і з біллю впала на землю , моє серце почало вириватись з грудей .
- Гаррі ! Гаррі ! - кричала мама через сльози . - Гаррі !
Я просто дивився , немов весь світ сповільнений і безвучний , я просто бачив : мама плакала , батько намагається заспокоїти її , а лікар прямує до мене .....
- Гаррі ... - лікар сказав моє ім'я .
-....
-Гаррі ! - повторив лікар.Я немов прокинувся , почув плач мами , яку відвели в окрему палату . - Ваша сестра ...
- Що з нею ?! Що тут коїться ?! - вже потроху оговтавшись , прокричав я , сльози самі почали з'являтись на очах.
- В вашої сестри передозування...
- Ні вона не могла .... ! - я вже не міг стримати сліз .
Ось чому мене відправили з речами ...
- Лікарю , але з нею все буде добре?- з каплею надії і сльозами на очах запитав я.
- Співчуваю , але.... - лікар більше нічого не говорив .
- Ні цього не може бути !!!! Ні!... - я просто впав на коліна і плакав .
Ці відчуття я ніколи не забуду , ці сльози , цей біль і ненависть , одночасно .
Мене підняли з підлоги , я трохи заспокоївшись пішов до сестри і батьків в палату .
Я відкрив двері ...
Батьки сидять біля моє дорогої сестрички , мама цілує її , батько просто не може стримати сліз .... Світ знову зупинявся , з кожним пройденим кроком я підходив до Джудіт , бачив її усмішку і вже закриті очі ... все ... я немов опинився сам в цій палаті , а її усмішка була перед моїми очима ....
Кожен робить вибір у своєму житті , не завжди він правильний , але це наш вибір , і ніхто не має права його осуджати або робити його за нас ... Деякі моменти нашого життя хочеться стерти , але потрібно пам'ятати , що ці моменти частина нас самих , якщо б їх не було , не було б нас ...
Доля - це і є наші моменти ...