Кохання чи безжальна гра? Історія дівчинки вампіра.

17 частина

Всю дорогу, Джейк, не умовкав ні на хвилинку. Вони жартували, розповідали один одному анекдоти, і не помітили, як прийшли до класу.
- Ну ось, урок почнеть за декілька хвилин, тому я маю бігти,- засмучено мовив хлопець.
- Ааа, я думала що в нас спільний урок, ми ж наче в одному класі?-здивувалась дівчина.
- Ну, тут не все так просто. В кожного учня свій, особливий, розклад, тому немає групування на класи. Є групування лише по рівнях. Вампіри першого рівня вчать одну програму, а другого і відповідно третього складнішу. Тому ти ніколи не помітиш учня першого та третьго рівня в одному класі, - спробував пояснити самі прості речі дівчині, Джейк.
-Угууу, для мене це не звично,-промовила збентежена дівчина.
- Але не хвилюйся,- з посмішкою мовив хлопець, поставивши руку на плече дівчини.- Думаю ми ще сьогодні побачимось.
- Так, напевно,- відповіла Еллі теж посміхнувшись.
- Я піду, урок через три хвилини,- мовив Джейк, і повернувшись пішов.
Еллі досі дивлячись в слід хлопцю, різко повернулась до дверей, і зачепила книги які несла білява дівчина. Вони градом посипались на підлогу, і розлетілись на всі боки.
- Ой, вибач, я ненароком,- вибачалась Еллі похапцем собираючи книги, і передаючи їх в руки незнайомки.
Дівчина нічого не відповіла, і Еллі зібравши все піднялась, щоб роздивитись свою нову знайому.
Це була худорлява дівчина, з білим волоссям, і що дивно воно було справді біле, неначе сніг. Чорні неначе смола очі, та тоненькі губи. Вона була несхожою ні на кого, але водночас надзвичайно красивою. Будь вона звичайною людиною, то неодмінно стала б фотомоделью.
Дівчинка стояла навпроти Еллі, і теж пильно її розглядала, через деякий час на її обличчі проявилась привітність.
- Я Еллі, вибач, іноді я така не уважна,- мовила дівчина щиро посміхнувшись.
Але її "співрозмовниця" нічого не відповіла.
- Образилась?- знову заговорила Еллі до незнайомки, яка мовчала і не відводила погляду від дівчини.
Еллі вже хотіла піти коли дівчина підняла одну руку, і показала пальцем спочатку на себе, а потім невидимою молнією застібнула собі рот.
- Німа?,- одними лише губами мовила Еллі.
Очі незнайомки наповнились слізьми і пона повернувшись швидко забігла до класу.
Еллі хотіла побігти за нею, але її зупинив чоловічий голос.
- Так-так, а це напевно наша нова учениця?- з цікавістю поглянув на дівчину чоловік років шістдесяти.
Його голову покривала сивина, навіть брови непожалів вік, а на носі красувались страшні окуляри, які робили його очі просто велитенськими.
Еллі зразу зрозуміла він- людина.
Вона відчула запах крові, стукіт сердця, і ледь втамувала хвилювання яке хотіло поглинути дівчину.
- Так, я Еллі Незвичайна,- мовила дівчина, і одразу згадала реакцію на її прізвише на попередньому уроці, і проковтнула ком в горлі.
- Незвичайна значить? - чоловік замислено почесав потилицю. - Ну ми ще подивимось, чи гідна ти свого прізвища, - з викликом мовив чоловік.
- Урок вже почався,годі гаяти час,- мовив вчитель і пішов до класу.
І Еллі послушною овечкою пішла за ним.
В класі було шумно, не менше двох десяток учнів активно щось обговорювали. Мовчала лише дівчина на яку декілька хвилин тому наштовхнулась Еллі.
Дівчина сиділа за партою, і малювала щось в блокноті. Поряд з нею було вільне місце, і не гаячи ні хвилини Еллі підійшла і сіла поряд.
Незнайомка ніяк на це не відреагувала, лише продовжувала малювати, а виходило це в неї просто неперевершено. На малюнку був гірський водоспад, окутий зеленню, він повільно стікав в чисте та прозоре русло. Картина була настільки реальною, що дівчина навіть почула журчання води, та запах свіжого повітря.
- Дуже гарно,- на емоціях прошепотіла Еллі.
Незнайомка відірвалась від малюнку, і ледь посміхнувшись поглянула їй в очі. В них був сум, та самотність.
Потім дівчина відірвала аркуш з малюнком, і посунула його до Еллі.
- Це мені?- запитала дівчина.
В відповідь незнайомка підтверджувально похитнула головою, і втупила погляд в чистий аркуш паперу.
- Дякую, це дуже гарний подарунок, я буду його берегти,- Еллі була збентеженою, та задоволеною.
- Знаєш, в мене теж для тебе дещо є,- сказала дівчина, і зняла зі свого зап'ястка невеличкий браслет. Це була звичайна дрібничка куплена на розпродажі за копійки, і Еллі не очікувала такої реакції дівчини. Та на мить зніяковіла, а потім розплилась в ширій посмішці, яка здавалось освітила весь клас.
- Що за підозріла активність за останньою партою? Місіс Еллі, я не потерплю на своїх уроках неповаги. Це перше, та останнє попередження, далі вас чекатиме покарання,- грубо та зовсім не дружелюбно мовив чоловік.
Еллі кивнула, і вчитель розпочав урок. На мить глянувши на свою сосідку по парті дівчина побачила, що та показує пальцем на блокнот.
Там каліграфічним почерком було написано " Дякую" , і " Мене звуть Дейзі" а в кінці смайлик. Еллі посміхнудась і перевела погляд на вчителя, який підійнявшись із-за парти писав щось на дошці.
- Отже,- мовив чоловік. Сьогодні ми мали розпочинати нову тему "Перевертні", але так як в нас новенька, яка пропустила майже два тижня занять, я думаю ви будете не проти якщо ми повернемось до вже пройденої теми,- з неприхованим роздратуванням мовив вчитель. Отже сьогоднішня тема називається
" Вампіри, їх поява та класифікація."
Клас полегшено випустив повітря, вони були раді, що не потрібно засвоювати нову тему.
- Отже, всім відомо, що вампіри одна з найдавніших рас на цій планеті. Вони населяли цю планету ще задовго до появи динозарів, і це єдина раса яка зуміла вижити після "очистки" нашої рідної планети. Інші раси появились згодом, одні мутували з рослин, інші з'являлись за допомогою скупчення магічної енергії, а треті просто переселялись сюди з інших світів.
Вчитель пійшов до доски та корявим почерком написав:
" Класифікація вампірів"
Всі учні повторили цю дію, а Еллі зрозуміла, що в неї немає ні ручки, ні аркуша, все це залишилось вдома, а поїхати за цим всім їй не розрішили.
Наче прочитавши думки Еллі, Дейзі протягнула їй аркуш паперу, та ручку.
Дівчина подякувала і поспішила все записати.
- Отже вампіри поділяються на три типи. Перші- це упирі, другі- нищі вампіри, треті- вищі вампіри, тобто такі як ви. Зараз ми розглянемо кожен тип.

Упирі,- це як я вже казав найнищий тип вампірів. Вони живуть в пещерах, та ненаселених місцях. Небезпечні для людей, адже пють не лише кров, а й обїдають їх тіло до кісток. Жахливо те, що жертва до останнього залишається при свідомості, і помирає з нестерпним болем. Ще цей вид відомий тим, що вони є небезпечними також для вищих вампірів. Упирі відомі своєю хитрістю та силою, і заманити в пастку молодого вампіра для них нічого не варте.

Нищі вампіри,- більш розповсюджений тип. Саме через них люди вважають нас звірами, саме вони вбивають людей, а ті через нездатнісь розрізнити ауру, бояться й нас. Тому що ззовні нищі вампіри нічим не вівдрізняються від нас. В них інше біополе, відсутність магії , та клітинна структура.
Запам'ятайте, якщо хтось з вас, перетворить людину на вампіра, то вона стане нищим вампіром, і буде вбивати заради поживи, і що робити це сурово заборонено.

Вищі вампіри,тобто ви,- вчитель обвів рукою клас.
Це найрозумніша раса. Присутність магії яка залежить від генетично переданих здібностей, та чистокровності. П'ють людську кров тільки з їх згоди, або стераючи пам'ять після поживи, та не наносять тілесних ушкоджень. Вищі вампіри більш щільно пов'язані з людьми. Вони живуть поряд з ними , працюють , та їдять таку їжу як вони, але не відкриваючи свою сутність,- після цих слів Еллі знову побачила кнопку яка блимала показуючи учням, що урок закінчено.
- Отже це все, домашнє завдання, параграф одинадцятий
" Перевертні". Можете бути вільними.
Еллі задоволено піднялась із-за парти. Урок їй здався дуже цікавим, хоть і рука боліла від незвички писати, але це надавало лише бажання писати ще щось. В роздумах дівчина покинула клас, в надії наздогнати Дейзі яка вилетіла з класу одразу після дзвінка, і застила на місці почувши позаду голос Адама.
- Еллі, затримайся на хвилинку,- мовив він злим голосом, і спиною дівчини побігли мурашки.