Маша прокинулась від того, що хтось облив її обличчя водою.
- Ооо, ти ба вона вийшла зі сплячки,- сказала Аманда до Енді.
- Добре що вона лапу не сосала,- пожарутувала Енді , і дівчата залились дружнім хохотом.
Лише Маші було не до сміху, невже те що вона почула це правда?
Вона лежала на вкритій кафелем підлозі і розглядала дівчат. Одна з них була блондинкою, з глибокими блакитними очима, пухлими, накрашеними червоною помадою губами, та ідеально симетричним лицем. Одразу видно що вона стерва. Друга була повною протилежністю першої. Стрижка під каре, чорне волосся з синім відтінком, зелені очі, тоненькі губи підкрашені лише прозорою помадою, і теж ідеальне обличчя без ніяких дефектів, таких як прищі або веснянки. Вони були просто бездоганні. Ідеальні точені фігури, витончені голоси та граційні рухи. В цей момент Маша відчула укол заздрості, куди їй до цих моделей, чи вампірів. В її голові виникла просто неможлива кількість питань. Якщо вони й вампіри, то це руйнує всі стереотипи, все те що вона знала про вампірів. Зараз день, а вони не сплять в гробах, через вікно світить яскраве сонце, але вони на це навіть не звертають уваги. Можливо її лише здалось, можливо вона все не так зрозуміла? Але чому тоді вони такі ідеальні та граційні?
Одна з дівчат, брюнетка, протягнула Маші руку, щоб допомогти піднятись. Маша не впевнено взяла дівчину за руку, і та з легкістю її підняла.
- Я Енді, а це Аманда,- мовила дівчина кивнувши головою на блондинку.
- Я Маша, - просто мовила дівчина.
- Ну це лише тимчасово, після перевтілення богиня вибере тобі інше ім'я,- сказала Енді, розглядаючи Машине обличчя.
В Маші відпала челюсть, значить їй це не здалось, значить перед нею й справді вампіри.
- Це жарт?- з надією в голосі запитала Маша.
Дівчата обмінялись поглядами, і дійшовши до спільного висновку, глянули на невпевнену Машу.
- Таак, до вампіра тобі ще далеко,- з сарказмом мовила Аманда.
- Тобто?- не зрозуміла Маша.
-Давай розставимо всі крапки над "і", сказала Аманда, з граційністю підступаючи до Маші.
- Ми тобі не подруги, і ними ставати не будемо, це по-перше. По-друге, в нас зараз чудовий настрій, і тому ми відповімо на декілька твоїх питань, лише на декілька, так як часу в нас немає. А по-третє, зараз обід і тому ми спочатку сходимо в столову.
Маша лише безглуздо помахала головою, в знак згоди.
- Ааа, ще дещо. Ми проведемо тебе в столову, але ти не будеш іти позаду нас, не розмовлятимеш з нами, та за наш стіл навіть не думай сідати,- сказала Аманда вигнувши брови.
Маша хотіла відмовитись від прийому їжі, але як на зло її живіт запротестував. А потім вона згадала, кров, вампіри п'ють кров.
- Я не питиму кров,- зі злобою мовила Маша, і в дічат від здивування брови полізли на лоб, і вони невпевнено відступили на крок.
- Ммм, в нашої мишки непоганний потенціал, ще ніхто в цій школі не зміг подавити мене своєю силою,- мовила стерва..тобто Аманда.
- Чим? Ти про що?- не зрозуміла Маша.
- Потім поясню, а тепер пішли їсти,- сказала Аманда повертаючись в бік дверей.
Але Маша не рушила з місця.
- Ходи, не буде ніякої крові, ми живимось кров'ю лише один раз на тиждень,- прошепотіла Енді.
- Але будь обережна, ти досить апетитно пахнеш поки не пройшла перевтілення,- вже голосно мовила Енді.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Кохання чи безжальна гра? Історія дівчинки вампіра.
VampirМаша була звичайною школяркою, поки в один день не втратила того хто був для неї всім-свого батька. Після цього її життя повністю змінилось, та чи зможе вона подолати всі труднощі та залишитись собою?
