Скай Морган - звичайна школярка, яка мешкає у Хартфорді. Жителі цього міста жили спокійним та мирним життям, проте одного дня, звичний лад, було зруйновано чимось незрозумілим та надприродним. Що зробить Скай, коли зіткнеться з неможливим? Як впора...
- Томасе... Як ти...- бурмотіла Скай, досі знаходячись в непритомному стані. - Тихо, Скай, тихо. Все буде добре,- я підійшла до сестри і погладила її по голові. - Ні.. Томасе, ні!- Скай закричала, сідаючи на ліжку.- Я мала здогадатись, я мала зрозуміти, я... - Скай, заспокійся, лягай...-сестра повернулась у лежаче положення, важко дихаючи, і не до кінця опритомнівши. - Кріс, її лихоманить. Я не розумію, чому рана не загоюється,-не знаходжу собі місця від хвилювання, і досі не розумію, що сталося зі Скай. Томас одразу пішов геть, і сказав, що сестра все сама розповість. Що розповість? І її останні слова перед тим, як знепритомніти:"Тобі потрібно було перевірити чи я не дихаю." Я впевнена, в цей момент її погляд був спрямований саме на Томаса. -Кейсі, вона не перевертень і не може сцілитись,-відповів хлопець. - Але, що тоді робити? З кожною хвилиною їй стає все гірше й гірше!- мої емоції вийшли назовню.- Я не можу більше на це дивитися, Ліаме, дзвони до свого батька, нехай приїжджає. Він лікар і зможе щось зробити, щоб покращити її стан. - Ти що збожеволіла!? А що я йому скажу? Розумієш тату, тут така справа, я перевертень , а Скай керує блискавкою, але зараз вона поранена незрозумілою надприродною істотою, тож приїдь і допоможи. Так ти це собі уявляєш? - А в тебе є інші ідеї? Ми якось йому пояснимо, ти що не розумієш, що Скай помирає?- в паніці кричала я. - Гаразд, гаразд, тільки не плач,-погодився хлопець і дістав свій телефон. - Ало, привіт, ти можеш приїхати у будинок Кріса? - Я ж на роботі. - Це терміново. - Але я не можу, Ліаме. - Невже так важко хоч раз проміняти свою роботу на мене, коли я про це прошу? - Ти поводишся як дитина. - Тату, Скай помирає! Невже її життя теж менш важливе за твою лікарню? - Що ти таке кажеш? - Я потім все поясню, просто приїдь, прямо зараз... Ти потрібний мені. - Виїжджаю.
- Сказав, що зараз буде,-сумним голосом повідомив Ліам.
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
- Дякую. Усе налагодиться,-я обійняла хлопця, зі співчуттям глянувши на нього, і повернулася назад до Скай. Її обличчя виражає занепокоєння, губи легенько відкриваються у спробах щось промовити, але я не можу розчути ні слова.
