Надприродні: За межами реальності

Частина 25

- Усім доброго ранку!- прокричала я, забігаючи на кухню.
- Тихо, Скай, чому так голосно?- прохрипів Кріс.
- Вибач,- прошепотіла я і, витягнувши з тумбочки ліки від головного болю, дала друзям.
Ми ще десь годину прибирали дім, а потім поїхали додому.
- Мамо, ми приїхали!- закричала я, ввійшовши в дім.
- Привіт, мої любі,- ніжно обійняла нас жінка.- Ну сідайте, розказуйте, як відсвяткували?
- Дуже добре, було весело, Ліама задарували подарунками,-  розказала Кейсі, звичайно, не згадуюючи усіх деталей того вечора.- Мені Скай розповіла, що ми поїдемо в Рим.
- Так, я нарешті знайшла час і на вас, проведемо ці вихідні разом, бо я так вже за вами скучила. Я не знаю, що відбувається у вашому житті, не знаю, чи добре, вам чи погано, весь час на роботі...
- Мамо, не хвилюйся, у нас усе добре, ти найкраща в світі,- усміхнулася Кейсі.
-А ще, Кейсі, якраз у той час, коли ми приїдемо, там буде проходити показ мод якогось відомого дизайнера...не запам'ятала імені, тож ми можемо сходити,- сповістила радісну звістку мама.
- Та ну! Ти жартуєш? Це чудово!- Зраділа сестра.

Ми допомогли мамі приготувати вечерю, а після неї одразу пішли спати.

***
Сьогодні понеділок. Ми з Кейсі вже підходимо до воріт школи. На подвір'ї майже нікого немає, адже ми запізнюємося вже на 5 хвилин. У нас з сестрою урок в одному кабінеті.
- Кейсі, я дуже сильно хочу в туалет, почекай мене хвилинку тут,- попросила я.
- Добре, тільки швидко, не хочу зустрітися з якимось учителем чи ще краще директором,- погодилась дівчина.
Кейсі могла б зайти зі мною у приміщення вбиральні, проте, як каже сестра: зранку там пахне хлоркою і миючими засобами, а вона не переносить цього запаху.

POV Кейсі
Я стояла в коридорі та чекала на Скай. Мій погляд був зосереджений на екрані телефону, поки чийсь голос не відволік мене.
- Які люди і без охорони,- до мене наближався Нік, а за ним плентався його друг Алан.
- Моя охорона за цими дверима,- сказала я і вказала у напрямку туалету,- і коли вона вийде, ти пошкодуєш, що не пройшов повз.
- А що ти без своєї сестри зі мною розібратися не можеш? Весь час ховатимешся за її спиною?
- Ну чому, можу, але тоді уся школа різко втратить слух, а я дуже люблю своїх однокласників.
- Справді?- запитав хлопець і підійшов ближче, змушуючи мене впертись у стіну,- я теж твій однокласник.- Посміхнувся він.
- Ну все ти мене дістав,- з туалету вибігла Скай.
Її руки вмить спалахнули блискавкою. Вона налетіла на Ніка і одним доторком руки відкинула хлопця в бік, при цьому б'ючи його струмом. Алан прийняв подобу перевертня і хотів уже накинутись на Скай, проте не встиг ступити й кроку, як сестра запустила в нього блискавку. За кілька секунд на землі лежали два тіла, вражені струмом.
- Не можна тебе й на хвилинку одну залишити,- промовила Скай, намагаючись втамувати швидке серцебиття.
Я оглянула коридор, щоб переконатися в тому, що ніхто нічого не побачив. Звичайно, тут є камера. Але всі давно знають, що вони радше для вигляду, адже не працюють вже кілька років.