Любов дається лише сміливим

I

Ми повернулись близько десятої ранку. В Австрії стояла страшена спека, тому вийшовши з літака, нас пройняло хвилине розчарування. При посадці стюард повідомив, що в місті плюс тринадцять, що неабияк контрастувало з Австрією і з рештою стало причиною втрати настрою.

Отож, нарешті опинившись в машині та вдягнувши навушники з новим альбомом The Weeknd, я ще раз зробила ковток уже холодної кави, і постаралась заснути. Під'їхавши до будинку, я відчувала себе як вичавлений лимон. Але все одно плани на вечір не захотіла міняти, тому прийняла гарячу ванну, злегка відпочила і почала готуватись до вечора, про який ми з друзями попередньо домовились.

Коли вже була готова виходити, вирішила перестрахуватись і тому кинула в рюкзак змінний одяг, оскільки повинна була ще заскочити в спортивний корпус.

Швидко хапаю рюкзак з телефоном, вибігаю з будинку і бачу, що на в'їздній доріжці на мене вже чекають Маша, Оля й Аня.

Небо ідеального блакитного відтінку. Сонце тільки-но зійшло, слабке й розмите, ніби щойно розлилося на горизонті й лінується зібратися. Пізніше обіцяли сильну негоду, але хтозна.

Побачивши як я виходжу з будинку, вони налітають на мене в обіймах.

- Нарешті ти повернулася, - каже Аня, уже втретє цілуючи мене в щоку, - я скучала.

- Ми всі скучали! - додала Маша. - До речі, Данік теж передавав привіт і вибачався, що не зміг прийти. Якісь сімейні обставини.

- І я за вами скучала! - кивнула я. - Шкода, що його немає з нами.

- Ну, то ходімо вже в парк. Розказуй нам усе і в подробицях.

І ми пішли в парк, захопивши по дорозі морозива.

Я розповіла їм про всі красоти Австрії, намагаючись хоча б трішки передати її атмосферу. Розповіла і про свої думки.

- Ну і який твій кінцевий висновок? - не витримала більше Оля.

- Я думала, що Австрія допоможе мені розтавити всі крапки.... - зробила секунду паузу, - не впевнена, що це спрацювало, - чесно закінчила я.

- Слухай, у нас ще ж купа часу на те, щоб все обдумати, - з відвертим ентузіазмом почала Маша.

- Точно! - підтримала її Оля. - Головне, що ми всі разом. І точно допоможемо одна одній, правда? - Оля посміхаючись, приобняла нас за плечі.

- Звісно! У вас немає іншого вибору, знаєте, - не менш щиро сказала Аня.

- Але знаєте, - зупинилась Оля і ми всі повернулись до неї, - я б хотіла зіграти в якомусь серіальчику, це так весело, - видала подруга, на що ми всі вибухнули сміхом.

- Вже скоріше Білл Гейтс візьме кредит у приватного кредитора, ніж ти станеш актрисою, - говорить Маша і я ще більше захожусь сміхом.

- Дівчата, я вас обожнюю!

Ми гуляли парком. Літо вже добігало кінця, проте досі на вуличках цвіли веселкою квіти і навіть погода на диво покращала, різко стало спекотно. Через деякий час, спраглі від спеки ми з Аньою вирішили присісти на лавочку, а дівчата пішли за водою.

- Слухай, я поговорила з мамою... Не впевнена чи це правильно, але я вирішила, що буду поступати в економічний. Мені подобається і, здається, що батьки теж не проти, - Аня боязко підняла на мене зхвильовані очі.

- Це ж круто, - я знала, що іншого варіанту не могло бути. Аня займається спортом ще довше за мене, але в тому, що вона продовжить вчитися ніхто не сумнівався.

- Ти так думаєш? - її очі набули приємного, спокійного зеленого відтінку, і я її обняла.

- Так, звісно думаю! Я дуже рада за тебе, Ань. - У моїх словах не було фальші, я була рада за неї, як за рідну сестру.

- Піднімайте свої зади, - раптом звідкись почувся голос Олі, - онде орендують ролики, ідемо кататись.

- Ну-у навіть не знаємо, - почали дражнитись ми.

- Точно, така спека, до того ж мої ніженьки втомились... - продовжила я, але мене перебила Маша.

- Ну ні, так ні, - байдуже сказала вона. Через мить дівчата розвернулись і пішли в сторону палатки з роликами.

Переглянувшись, ми з Аньою побігли за ними.