Я витратила майже півтори години часу, щоб підібрати підхожий одяг для зустрічі з Назаром. Якийсь трепет всередині мене затремтів, коли я витягнула зі шафи бордовий светр у білу полоску. Одівши до них темні вільні джинси, я зрозуміла, що це те, що треба. Розглядаючи себе в дзеркалі ванної кімнати, я охайно розчісувала волосся. Мабуть уже в шостий раз.
Тут пролунав дзвінок у двері, і я завмерла. Кинула погляд на годинник. Без чверті десять. Але ж ще рано!
Я зі стогоном побігла до себе в кімнату, щоб перекласти в сумочку телефон і гаманець.
- Саша! - долинув знизу мамин голос.
Спускаючись сходами, я сказала собі: "розслабся". Немає ніяких причин для хвилювання. Це всього лише поїздка по шкільним справам - ми з дівчатами сто разів так робили, те ж саме буде і з Назаром. На останніх східцях я зробила глибокий вдих.
Коли я вийшла в передпокій, мама вже відкрила двері і розмовляла з якимось чоловіком. У мене відпала щелепа.
По-перше: Назар не набрехав. У нього і справді є особистий водій. Та ще й в уніформі - кашкет, тужурка, всі справи. По-друге: у водія зовнішність Антоніо Бандераса. Засмаглий, кароокий, і з виразними, навіть чуттєвими губами. Шалено привабливий для своїх сорока з гаком років. Якщо я правильно витлумачила рум'янець на маминих щоках, вона була тої ж думки.
- Доброго ранку, міс, - вимовив Зорро-водій, піднімаючи для вітання формений кашкет.
- Доброго ранку...
- Ярослав, - підказав він, опромінюючи своєю усмішкою.
- ... Ярославе. - Завершивши фразу, я з посмішкою дістаю зі шафи парку. - Тату, мам. Побачимося увечері.
- Приємною поїздки. - Мама поцілувала мене в щоку, і я вийшла за двері.
Він тут же розкрив величезну чорну парасольку над моєю головою.
- Дякую, - подякувала я.
- До ваших послуг, міс. Машина он там.
Я подивилася в той бік і мало не завмерла від подиву. Перед нашим будинком стояв «Роллс-Ройс». Поблискуючи чорним лаком, він вражав своїми габаритами, перебуваючи серед інших машин, припаркованих на узбіччі, і здавався якимось чужорідним тілом - навіть для мене, звиклої до виду лімузинів і дорогих машин.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Любов дається лише сміливим
Teen FictionАле в любові не буває винних. Не буває причин, щоб закохатися або розлюбити. Якщо ти любиш когось, завдаючи йому біль, ти завдаєш болю собі. Якщо ти дійсно любиш когось, тобі обов'язково доведеться пожертвувати і власним життям. По іншому ніяк. "Ней...