Аня живе не далеко від мене, і коли я приходжу, бачу, що Оля і Маша вже в неї. Коли ми були молодші, у восьмому класі і до середини дев'ятого, іноді залишалися у неї, мазалися глиняними масками і замовляли гори китайської їжі, тягаючи двадцятки з банки для печива на третій полиці поруч з холодильником, в якій тато Ані зберігав тисячу доларів на чорний день. Ми називали це «чорними китайськими вечорами». Потім ми падали на гігантський диван і дивилися фільми, поки не засинали, переплітаючи ноги під величезною флісовою ковдрою, - екран біля телевізора у вітальні Ані великий, як у кінотеатрі. Але за останні два роки ми залишалися в Ані лише раз, коли Льоша, десятикласник із ліцею покинув її, і вона так ридала, що на ранок прокинулася опухлою, як кріт.
Сьогодні ми здійснюємо набіг на шафу Ані, щоб не йти на вечірку в однакових нарядах. Маша, Аня і Оля приділяють особливу увагу моєму зовнішньому вигляду. Оля фарбує мені нігті яскраво-червоним лаком; її руки трохи тремтять, і трохи лаку потрапляє на кутикулу, від чого здається, ніби я стікаю кров'ю, але через внутрішні переживання мені плювати. Я знаю, що Артем там може буде і від цього відчувається легкий трепет у животі. Я розповіла Ані про все що сталось вчора по-телефону і після цієї розмови ще раз зрозуміла, що варто було б йому подякувати, але той поцілунок все псує, і чесно зізнатись, мені ніяково, зовсім не знаю, що казати, і як себе поводити з ним.
Я дозволяю Ані вибрати мені наряд - золотисте плаття, занадто вільне у грудях, і пару божевільних шпильок на чотиридюймових підборах (вона називає їх «стриптизерськими туфлями»). Оля робить мені макіяж, наспівуючи і дихаючи горілкою. Ми всі взяли по дві стопки, запивши журавлинним соком.
Потім я закриваюсь у ванній, де тепле поколювання піднімається від кінчиків пальців до голови, і намагаюся запам'ятати, як виглядаю зараз, у цю мить. Через деякий час мої риси просто повисають у дзеркалі, як ніби належать незнайомці.
У дитинстві я часто закривалася у ванній і включала такий гарячий душ, що дзеркала зовсім запотівали, потім вставала і спостерігала, як моє обличчя повільно виступає через пару, спочатку обриси, потім поступово деталі. Кожен раз я вірила, що побачу красуню, як ніби за час душа перетворилася в когось ідеального і яскравого. Але відображення завжди було одним і тим же.
Машка ніби як схиблена на музиці і тому створює плейлист для поїздки до будинку Ані, хоча вона живе всього в декількох милях. Ми слухаєм T-Fest' а і Скриптонита, а потім врубаєм "Это моя вечеринка" і хором підспівуєм.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Любов дається лише сміливим
Teen FictionАле в любові не буває винних. Не буває причин, щоб закохатися або розлюбити. Якщо ти любиш когось, завдаючи йому біль, ти завдаєш болю собі. Якщо ти дійсно любиш когось, тобі обов'язково доведеться пожертвувати і власним життям. По іншому ніяк. "Ней...