Інсомнія. Голос із серця

Розділ 2

16 місяців тому. Евеліна

Невисока шатенка з каро-зеленими очима, які були частково приховані за окулярами в чорній облямівці, сиділа за своїм робочим столом в невеличкій кімнаті й працювала над створенням нового фанфікшину. Скрізь був порозкиданий одяг, на стінах висіло багато постерів з фотографіями, на яких зображена її сім'я і вона сама декілька років тому, а ще велика кількість плакатів з улюбленими персонажами аніме та фільмів. На навісних полицях було багато книг, що перемішались з дисками для ігор. Дівчина нервово стукала по клавіатурі свого ноутбука, поки нарешті не придумала, що ж їй писати. Неочікуваний дзвінок у двері змусив її відірватись від своїх справ і вона з цікавістю пішла дивитись, кого ж принесло.
В цей самий час, по той бік дверей, стояла і м'ялась Єва. Їй було незручно стояти тут, перед будинком тієї, кого вона переслідувала останні 2 місяці, з наміром вибачитись. Вона не знала, що сказати, а ще було важко передбачити відповідь самої Евеліни. Ця дівчина, на думку Єви, була занадто прямолінійною і зі своєрідним характером. Саме її довгий язичок і спричинив їхню суперечку.

18 місяців тому

Єва сиділа за партою і нудилась, кожні 5 хвилин перевіряючи годину. Нарешті довгоочікуваний дзвінок сповістив випускникам про закінчення уроку, усі зібрали свої речі й попрямували в шкільний кафетерій. Підійшовши до свого звичного столика, дівчина побачила Евеліну Гордон з паралельного класу, яка спокійно сиділа з книгою в руках, а навпроти неї стояла їжа, до якої вона навіть не торкнулась.
- Ей, це моє місце, - сказала Єва. Евеліна навіть не поворухнулась. - Ти що, глуха? - продовжила Єва і вирвала книгу з її рук. "Квіти для Елджернона",- прочитала вона і мимохідь відмітила хороший смак дівчини. - Ти хочеш проблем?
- І що ти мені зробиш? Покличеш Мілу і ви втопите мене в унітазі? Чи може направите на мене свою стервезність? Частіше в школу треба ходити, тоді й сідати ніхто за твій столик не буде, - відповіла дівчина, прямо дивлячись в очі опонентки.
- А не твоє діло як часто ходжу я в школу, так що встань з мого місця і займи інший столик, а то завтра сама будеш пропускати уроки в стоматологічному кабінеті.
- Ой, як грубо. Тебе хіба мама не навчила культурно розмовляти з людьми? - після цих слів Єва зжала руки в кулаки й міцно зціпила зуби.
- Повтори те, що ти сказала, - тихо вимовила вона.
- Тобі ще й розуму не вистарчає для того, щоб обробити інформацію і ти потребуєш повторення? Думаю, тобі потрібен психолог. - Єва схопила стакан з соком, до якого так і не торкнулась Евеліна і виляла на дівчину. Холодна рідина стікала з її волосся на одяг, а очманіла Евеліна ледь не вперше не знала що відповісти. Тоді Єва нахилилась до сидячої жертви й тихо сказала:
- Це - за маму. Тримайся подалі від мене, інакше це лише початок і ти сильно пожалкуєш через свої слова.
Наступного разу Єва знову побачила Евеліну, що спокійнісінько сиділа за її столиком і знову читала книгу. Вона постояла хвилину біля входу, а тоді на її красивому обличчі з'явилась зла посмішка, яка дуже псувала її зовнішність. Того дня вони з Мілою чекали насвою жертву в жіночому туалеті з чорними маркерами в руках. Коли Евеліна зайшла в приміщення, Міла міцно схопила дівчину, а Єва, побачивши переляк на її обличчі, відкинула почуття вини, що як щипці впивалось в її душу, і сказала:
- Ну, що я тобі говорила? Здається, це у тебе проблеми з аналізом інформації, яка потрапляє в твою порожню голівоньку.
- Та пішла ти! Ви, багаті, вважаєте, що вам все дозволено. Насправді це не так, не все можна купити за гроші. Думаєш, з таким поводженням до людей в тебе в житті все складеться вдало? Ні, тому що єдині люди, які будуть поряд - це такі ж стерво, як і ти, - з неприхованою ненавистю і сльозами на очах відповіла Евеліна.
- От і побачимо, хто буде поруч з тобою, коли проти тебе будуть декілька стерв, - після цих слів Єва написала на її лобі слово "Нікчема", а їхня жертва, попри всі старання, не змогла вирватись, адже Міла міцно її тримала. Після того, як дівчата закінчили, Міла відпустила Евеліну, та впала на холодну підлогу, вдарившись коліном, а Міла сказала:
- Маркер водостійкий і прикрасить твоє личко на тиждень, а то й більше. Можеш не дякувати.
- Єво, ти потвора! Ззовні хороша обкладинка, приваблива лялька, в середині якої замість фарфору гниль. Це ще гірше, ніж порожнеча. Твоя зовнішність може когось спокусити, але як тільки тебе захочуть пізнати ближче, ти все зіпсуєш, адже врода не рятує від гнилі, що так і лізе з тебе і виїдає все довкола. А ти, Міло... та в тобі взагалі немає нічого. Усе зроблене повернеться до вас, ніхто не омине помсти. Але не моєї. Я ніколи не опущусь так низько, - дівчата мовчки дивились на заплакану Евеліну, Міла опустила очі, а Єва закинула свою совість і жаль в найдальший куток підсвідомості, розвернулась і вийшла.
Наступні два місяці Єва щотижня влаштовувала дівчині якісь випробування, після яких Евеліна часто не з'являлась в школу, а потім приходила так, ніби нічого й не було. Це злило Єву і давало їй стимул до нових дій, які, на щастя, ніколи не перевищували дрібного хуліганства. А потім вона дізналась про те, що в неї термінальна стадія раку серця і життя її перевернулось з ніг на голову. Вона нікому про це не розповідала, навіть рідним. І ось вона тут, перед дверима Евеліни.