Інсомнія. Голос із серця

Розділ 7

Зараз
З того дня, коли Ада вперше зустрілась з Артуром, минув тиждень. Його вона більше не бачила, але чомусь відчувала, що сумує за ним. Крім того, з дня зустрічі з тим дивним темноволосим юнаком, який згодом назвався Марком, вона щодня, прокидаючись, з нетерпінням чекала настання ночі. Саме в цю пору вона повинна була підливати свою дивовижну рослинку, а також насичувати її новими й новими закляттями, які щодня з'являлись під її подушкою. Щоразу це було щось надзвичайне, фантастичне. Закляття завжди були різними й з кожним днем троянда ставала все більшою, її срібні колючки гострішими та яскравішими, а пелюстки потрохи розпускалися і ставали навіть чорнішими, ніж очі того, як думала Ада, чарівника. Не зважаючи на це, квітка манила до себе, зачаровувала. Днем дівчинка здавалась просто нетерплячою, хоча ніхто з дорослих нічого не помічав. Тільки Єва зрідка кидала на неї підозрілі погляди, але в неї було набагато важливіші клопоти, тож, напевне, саме тому Аді сходило все з рук.Попри те, що погляд будь-якої людини неодмінно зачепився б за цю дивовижу вночі, вдень троянда була практично непомітною. Саме в ту частину саду садівник навідувався рідко, а квітка, здавалось, могла маскуватись. Сьогодні дівчинка трішки хвилювалась, адже няня вирішила засидітись довше, аніж зазвичай. Єва заснула рано, а Міла вже пішла кудись гуляти, тож нічого і ніхто, окрім Тильди, не міг їй завадити. Ада вдала, що дуже хоче спати, тітка Тильда приготувала їй легкий салат, аби мала перекусила, і дівчинка лягла під ковдру, вже за кілька хвилин прикинувшись міцно сплячою. Няня ще трохи посиділа з нею, а потім зібрала речі й відправилась додому. Ада почула, як за Тильдою закрились двері й поглянула на будильник, що стояв на тумбочці біля її ліжечка. Він показував 23:49. "Чудово", - подумала дівчинка, - "Ще є час". Післязавтра в Єви день народження, тож вона хотіла показати квітку їй. Аді так хотілось комусь відкрити свій секрет, що іноді вона ледь не озвучувала свої думки вголос. Проте мала пам'ятала про слова Марка про те, що не слід про це нікому розказувати. "Якби ж то можна було його побачити й запитати, чи можна. Тільки Єві, в честь дня народження" - думала вона. Дівчинка важко зітхнула, адже добре знала, що Марк навряд чи з'явиться через її бажання. Вона запхала ручку під матрац, дістала звідти маленький папірчик, де красивими золотистими закарлючками було написане нове закляття. Дівчинка не могла пояснити, як вона їх розуміє, вона просто знала як їх читати й все. Ада знову поглянула на годинник, що показував 23:57 і миттю побігла в сад в одній лиш нічній сорочині.