Доцвірінькався

Настрій Техьона й вибачення Чонгука

— Що-о-о? — пищить Чімін.

— Ти скинеш йому мій номер? — слідує за ним наймолодший омега, ледь вимовляючи слова. — Ох боги, що робити?

Техьон, підскочивши, швидко дістається до Джуна й починає трясти його за плечі.

— Хьоне, що ти зробив?! Хьон-хьон-хьон!

— Агов, Техьон-а, легше! — обурено вигукує Сокджин, відтягуючи свого альфу на протилежну сторону кімнати.

— Та я ще ж нічого не скидав!

Точно! Він не скидав і може й не скидати, так?

— Навряд чи Чонгук дзвонитиме тобі вже через п'ять хвилин, — буркоче найстарший омега, хапаючи ошелешений погляд свого альфи.

— Але він все рівно мусить вибачитися перед тобою! — намагається трохи здивовано переконати Намджун. — Хіба... це не просто телефонна розмова?

— Ні, хьоне! — наполохано вирячивши очі, обхоплює обома руками голову Техьон. — Це зовсім не просто розмова! Це... це... це трагедія, ось що це! Я ж цього не переживу, ні-ні-ні!

Його зараз просто розірве від тривоги. Тут одну проблему ще не вирішили, а вже підкрадається нове потрясіння! Від самої думки про те, що Те доведеться говорити по телефону із самим Чонгуком, у нього починає холонути всередині.

Немов за чарівним покликом, коротко пищить стражденний смартфон Намджуна. Знову сповіщення.

Здається, у когось скоро буде фобія цих всіх сповіщень і твітів.

«То коли скинеш?» — йдеться в повідомленні від одного відомого для всіх альфи.

— Техьон-і... — починає Джун, досі тримаючи телефон у своїх руках, але його зупиняє виставлена в заперечному жесті долоня самого Те-Те.

Техьон граційно залізає на ліжко біля Чіміна, елегантно обходить його і, наче дебелий мішок картоплі, падає на м'яку поверхню. Від лиця, закопаного в подушку, тільки чується жалібне скигління.

— Те-Те... — м'яко озивається Чімін, лагідно погладжуючи спину свого тонсена. — Вам треба поговорити, сонце. Це ж як пластир: чим швидше, тим ліпше. Колись це мусить відбутися! Не можна ж увесь час ховатися, чи не так?

У відповідь молодший омега знову скавулить.

— Вважатиму це за так.