«Вітання! Це BigHit Entartainment. Відбудеться інформаційна зустріч із Jk для представників медіа. Для участи просимо реєструватися за покликанням...»
Чонгук, вийшовши з автівки, бачить всесвітній хаос: гамірний натовп кишить журналістами, блогерами, фотографами, що губляться в океані камер, блокнотів і телефонів; шанувальники, яким пощастило дізнатися про сьогоднішній захід, намагаються щосили перекричати одне одного, розмахуючи пістрявими плакатами та лайтстіками; металеві парканчики, біля яких чатують охоронці із суворими обличчями, вже хитаються під натиском нестримної юрби.
— Все-таки мініконференція, — з тихим зітханням відповідає менеджер. — І, щоб ти уявляв, це тільки п'ятнадцять хвилин тому виклали звернення.
О так, Чонгук уявляв. Він годину тому потрапив до директора, і вже в нього за допомогою контент-менеджерів і ще купи стафу все скоренько організувалося. Вони не знали, хто ті блогери-журналісти, не мали жодних доказів їхнього злочину й були просто не спроможні щось їм висунути на той... цей момент. Крім того, стало геть очевидно: надалі затикати рота всім не вдасться.
Треба було дати можливість тим голодним до звісток поставити свої питання, рано чи пізно. Та найголовніше...
Техьон. Вони мусили принаймні якось відволікти увагу від місця, де він мешкав, хай наскільки сумнівним прикриттям було планування проводити там подібну зустріч.
Техьон... Чонгук наполягав. Над тим, як убезпечити омегу від будь-яких інших ймовірних переступів у його бік, команда мізкувала добрячих двадцять п'ять хвилин із проведених разом тридцяти. Найближчим часом у нього встановлять камери, за крайньої потреби — винаймуть охоронця.
Зараз же — він був непохитний — альфа терміново мав самотужки переконатися, що з Техьоном усе гаразд.
У супроводі кількох охоронців Чонгук із його менеджером прямують до спеціально виділеного для них місця.
Про те, що захід не має на меті нічого довгого-серйозного, волає ледь не все. Як не крути, а багато простору на майданчику біля звичайнісінького будинку в спальному райончику не добудешся — місця хіба для тих тридцяти щасливців-медійників, яким пощастило зареєструватися першими, і ще хіба для, може, сотні людей. Напхалося ж усіх насправжки... тьма-тьмуща. Про жодні стільці, столи, мінералочку в пляшечках не могло йти і мови. Та байдуже: як по одному питанню з ресурсу, то ноги не відстоять!
ВИ ЧИТАЄТЕ
Доцвірінькався
FanficХто ж із молоденьких омег не фанатіє від всесвітньо відомого айдола Чонгука? Ну, от і Техьон - не виняток. Він спокійнісінько жив собі, страждав від кохання до прекрасного Jk і насолоджувався своїм відносно звичайним життям, доки одного разу йому не...
