Любов, Дошка і море

Пролог

Дмитро Євгенович - молодий та прогресивний власник пансіонату "Chemin de la lune", що в перекладі з французької мови означало "Місячна доріжка", похмуро дивився на негативний відгук про свій заклад, який залишив хтось із постояльців на одному з сайтів он-лайн резервування номерів. Парубок дуже добре знав, наскільки важливо підтримувати гарну репутацію свого пансіонату. Однак чомусь цього року у нього погано виходило переконувати клієнтів у високій якості обслуговування. Головна претензія відвідувачів полягала в похмурості та непривітності персоналу.

Діма стиснув кулаки. Непривітний персонал їм, бачте. Самі приїжджають тут давати джазу на повну, немов живуть останній день на Землі. Гості закладу б'ють сантехніку та вікна, напиваються до поросячого хрокоту та чіпляються з непристойними пропозиціями до покоївок, навіть до літньої Світлани Георгіївни. А потім скаржаться, що їх охорона під білі рученьки спати випроводжає. Працівники пансіонату хоч і обслуга, але це не означає, що вони - не люди та не заслуговують на людське ставлення.

За вікном розгорявся спекотний липневий день. Відносно недавно синоптики стали передавати рівномірно приємну температуру морської води, і в пансіонат поїхали родини з маленькими дітьми, а також літні пари, які зазвичай мерзли в прохолодних хвилях. Можливо, тепер щось зміниться на краще, але сподіватися на це було нерозумно. Нормальний підприємець не покладається на бога, всесвіт і вищі сили, він шукає способів вирішити проблему або хоча б нейтралізувати її руйнівний вплив.

Телефонний дзвінок пролунав несподівано, вивівши парубка з невеличкого злобного трансу. "Пашка" значилося на екрані, й Діма страшенно зрадів, краєм свідомості зазначивши все ж таки факт можливого існування вищих сил. Пашка точно зможе допомогти!

- Гей, як воно! - привітався старовинний приятель. - Я їду з відрядженням у вашу місцевість. Хочу забронювати у тебе номер.

- Навіщо? - здивувався Діма. - Я маю на увазі, номер бронювати навіщо? У мене для тебе завжди кімната знайдеться. На крайній випадок можна зупинитися в моєму люксі.

- Все одно фірма платить, - посміхнувся приятель. - А тобі гроші ніколи не завадять. Як там твій план щодо поїздки до Парижу разом із Мариною, на який ти гроші відкладав під час ремонту східного крила?

- Станув в ночі, коли Маринка кинула мене заради Олега, у якого два пансіонати та три ресторани. Вона, звісно, потім каялася, тому що Олегові вона й задарма не задалася, але від плану я відмовився. Чим зберіг гроші. Втім, ремонт я теж завершив, тож тепер з фінансами все набагато краще, і, в разі необхідності, відкладати вже не доведеться.

- Відмовився від Парижу й від Марини. Зрозуміло, - гмикнув Пашка. - Чому ж тобі так не щастить?

- А тобі? - весело поцікавився власник пансіонату, приховуючи за цією веселістю глибинний біль. Маринка була черговим неправильним вибором в низці настільки ж неправильних рішень. У бізнесі Дімі щастило, а ось в коханні - ні. Втім, у Пашки була абсолютно ідентична ситуація, хоч і з інших причин.

- Та ось не розумію, - так само весело відповів співрозмовник. - Я, на відміну від тебе, готелями на узбережжі не володію, фірм не успадковую, хоч і буду завжди на хорошій посаді. Саме це, мабуть, дівчатам і не подобається.

- Одним словом, залишається насолоджуватися своїм холостяцьким статусом і становищем, - не змінюючи тону безтурботно сказав Діма. - О, до речі, я потребую твоєї професійної поради.

- Чого це ти? - здивувався приятель. - Ти ж маркетолог не гірший за мене.

- Іноді впираєшся в стіну, як баран, і не можеш побачити поруч двері. Потрібна стороння думка, - і власник пансіонату описав свою ситуацію з відгуками.

- Треба провести профілактичну бесіду з персоналом, - задумливо сказав Пашка.

- Зробив, - пригнічено мовив Діма.

- Додати "плюшок" до сервісу.

- Зробив.

- Запросити "Турботливого".

- Що?

- Найняти людину на роль портьє, яка зможе втілювати в собі образ турботливого татка або матусі, яким можна буде поскаржитися на персонал і отримати підтримку.

- Пашко, ти - геній! - скрикнув Дмитро Євгенович, в якому одразу увімкнувся раціональний та спритний власник пансіонату. - Татусем стану я, все одно вже час вибиратися з кабінету до людей, а ось матуся, наскільки мені донесли, саме зібралася у відпустку...

- Якби знав тебе гірше, подумав би, що ти кажеш про дружину, - засміявся співрозмовник.

- Дякую за допомогу!

- Завжди будь ласка. Номер мені забронював?

- На які дати?