Любов, Дошка і море

Глава 30. Лицар

Весь останній тиждень настрій у Дімки з кожним днем все більше і більше псувався. А ще Люба помітила, що він проводить досить багато часу з тим самим симпатичним хлопцем, каштанове волосся якого під сонцем виблискувало рудим. Незнайомець, як і раніше, постійно розмовляв з кимсь по мобільному та часто сидів в альтанці на вулиці, втупившись у свій ноутбук. Укриття при цьому хлопець вибирав різні, працюючи то в одному, то в іншому місці абсолютно без будь-якої системи. Люба так і не зрозуміла, що він робить в пансіонаті на самоті, хоч і помічала його постійно на пляжі. Фігура у хлопця, до речі, була відмінною.

Напередодні свого від'їзду Люба почала потихеньку перебирати та готувати до упаковування свої речі. Спустошуючи тумбочку, вона витягла з дна ящика чайку-шпильку та подумала, що даремно розлютилася тоді на бідолашну пташку. Ігор затаїв свою злість задовго до того, як Юлька подарувала подрузі цей аксесуар.

Хостес підійшла до дзеркала та підколола волосся. І помітила, що стрижка втратила свою акуратність. Саме час було знову відвідати майстриню. Можна ще встигнути завітати до знайомої перукарні до обіду.

Практикантка посміхнулася Любі від свого крісла, як старій та добрій знайомій, і попросила почекати, поки вона закінчить фарбування клієнтки. З черги обурилася інша жінка, але дівчинка суворо сказала, що є шановні клієнти, а є найперші помічники, які повірили в молодий талант тоді, коли в нього ніхто ще не вірив. Люба зніяковіла та тихенько сіла в куточку чекати на свою чергу.

Ось і добігає кінця відпустка, подумала вона, роздивляючись в дзеркалі своє засмагле обличчя. Чудовий був місяць. Насичений сонцем і спілкуванням з друзями, батьками та просто хорошими людьми. Хостес отримала від постояльців пансіонату багато побажань щастя, здоров'я та просто повсякденної радості. Тут було легко виконувати свої обов'язки. Не те, що на її звичайному місці роботи. Але міняти столицю на курорт дівчина не стала б за жодних умов. Там вона відчувала себе на своєму місці, а тут була тимчасовою гостею.

Через півтори години Люба поверталася до пансіонату після походу до салону та до крамниць. У невеликому, але місткому, заплічнику бовталася пляшка води та пара пакетів з овочами для салату. Товариство їм складала вівсяна каша швидкого приготування, яку дівчина знайшла в найближчій крамниці ще в перший день свого перебування на курорті, і після цього щоранку заварювала собі перед походом на пляж. Завтра це буде її остання порція тут. Увагу хостес привернули дві широкоплечі чоловічі постаті, поруч із якими не дуже високий Дімка здавався підлітком.