Любов, Дошка і море

Глава 13. Партнерство

Соня постукала в триста шостий близько восьмої години вечора, коли вони з Любою повалялися на пляжі, повечеряли та наговорилися досхочу. Подруга попередила, що часто буде виходити для роботи з клієнтами пансіонату, а Соня, в свою чергу, сказала, що знайде собі розвагу до смаку, і товариство Люби їй потрібне далеко не завжди. Подібний підхід до відпустки влаштовував обох.

Діма відчинив двері та пропустив дівчину всередину.

- У тебе є куди ноутбук увімкнути? - відразу запитала Соня. - Він у мене старенький і довго заряд не тримає. Мене на роботі постійно запитують, чому не куплю собі новий, але мене поки що цей влаштовує, я до нього звикла.

- Оно розетка, висмикни мій звідти, - запропонував парубок.

- У тебе тут зручніше, ніж у Люби, стіл є.

- Я тут тимчасово. У виділеному мені номері якось складно зламалися балконні двері, і мене в цей номер для молодят поки що переселили. Не зовсім розумію, чесно кажучи, навіщо молодятам стіл. Але так, працювати тут зручніше. Сідай, - хлопець відсунув для гості крісло, а сам взяв стільчика та сів поруч. - Чай, каву, омлету з кухні?

- Ні, дякую, - засміялася Соня. - Який ти турботливий.

- Заклад зобов'язує, - серйозно сказав Діма. - Звикаєш, йде на рівень рефлексів.

- Що ж ти, такий турботливий, тут один робиш? - запитала дівчина, розгортаючи в браузері декілька вкладок.

- На курортах складно знайти тривалі стосунки, - знизав плечима парубок. - Психологія відпочинку не сприяє.

- Я не про це, - відмахнулася Соня, хоча цікавилася вона насправді саме цим. - Он ту ж турботливу Любу візьми, спочатку з однією подругою тусила, тепер мене викликала, а до цього взагалі батьків привезла.

- У мене сестра гостювала, - охоче відгукнувся хлопець, з цікавістю вдивляючись в те, що завантажувалося на екрані. - А з друзями у мене якось не дуже. Днями, правда, Пашка повинен приїхати, але він у справах в Одесу, ненадовго. Батьків привезти я не можу, у мами алергія на щось в місцевому повітрі. Вона якщо і робить візити, то на один день. А ти чому до Люби одна приїхала?

- Треба було подрузі на голову якогось залицяльника привезти? - глузливо запитала дівчина.

- Якщо є залицяльник, то чому ні? - знизав плечима Діма. - Я ж тобі казав, господар пансіонату готовий йти на будь-які поступки твоїй подружці, навіть номер би виділив. Але я теж не про те, а про родину.

- Немає залицяльника, - буркнула Соня. - А був би, то я б не потягла все одно. Не можна настільки нахабніти. Скромніше треба бути. Впевнена, що і Люба б не стала просити за моїх кавалерів у свого однокласника. Тому і родина моя відпочиває при своїх морях. Крім того, у нас відпустка не збігається, мама з татом ще працюють, у них відпочинок буде у перших числах вересня. Ой, я ж хотіла спочатку світлини твої гарні подивитися. Я маю на увазі ті, що для інстаграму.

- Я зрозумів, - кивнув парубок, піднімаючи кришку і свого ноутбука. - Ось цю папочку розгортай.

- Не підуть ці світлини, - похитала головою дівчина, роздивляючись дійсно красиві фотографії номерів, території пансіонату та закріпленої за ним частини пляжу.

- Чому? - здивувався маркетолог.

- Життя немає на них, - пояснила Соня. - Розумієш, люди люблять читати про людей. Та ти й сам говорив, що душа повинна бути відображена. Ось, дивись, два акаунта готелів з найбільшою кількістю підписників. Бачиш, практично на всіх світлинах зображені люди в цікавих ситуаціях, пов'язаних з відпочинком. Тут ось пенсіонери на гойдалці гойдаються, зворушливо. А тут, наприклад, покоївка виходить з дверей прибраного номера. А ось тут, подивися, як малюк в морській піні регоче. І під кожним кадром якась історія в тему.

- Навіть уявити собі не можу, як таке провернути, - задумливо похитав головою Діма. - Припустимо, зі співробітниками пансіонату проблем не буде, адміністрація накаже, і всі будуть фотографуватися. Але з відвідувачами так не можна. Без дозволу же.

- Дурниці, - скривилася Соня. - Треба оголосити про те, що постояльцям, які погодяться фотографуватися, буде екскурсія в подарунок від пансіонату. Набіжить натовп бажаючих. У тебе бюджет на рекламу як, дозволяє екскурсію?

- Дозволяє, - так само задумливо кивнув хлопець. - Але я зі світлинами сам не впораюся. Ти мені допоможеш?

- Я не дуже вмію фотографувати, - зніяковіла дівчина. - Я все ж таки на цьому не спеціалізуюся.

- Я вмію, - втішив її Діма. - Але мені потрібно, щоб хтось мені підказав, що саме фотографувати.

- А, це я можу, - погодилася Соня. - Крім того, кадри про море можна брати і в фотостоках. Хто там розбереться, місцеве це море сфотографоване чи ні? Тепер слухай про сторітелінг...