Любов, Дошка і море

Глава 29. Таємниця за таємницю

Однак час спливав, а Соня в інстаграмі не проявилася. Діма тихенько скористався порадою Іри та постійно переглядав профілі тих, хто коментував злощасну світлину. Він пішов ще далі, витрачаючи багато часу на перегляд навіть тих, хто просто вподобав допис. Але результатів це не дало.

Спочатку він хотів видалити світлину, але потім передумав. Допис приніс пансіонатові такий приплив підписників, якого Дмитро Євгенович не очікував домогтися навіть стартом комерційної реклами. Зрештою, саму Соню на знімку було видно не так вже й добре - Дімин профіль частково закривав обличчя дівчини, тому впізнати її, напевно, могла тільки та людина, яка була з нею близько знайомою. Он, навіть Любка ніяк не відреагувала. Втім, може, однокласниця поки що просто не бачила допис?

Але чому не озивається головна героїня? У неї була візитка з координатами пансіонату, це хлопець знав точно. Він простежив, свавільно сунувши картонного прямокутничка до кишеньки її сорочки. Напевно, Соня просто не хоче проявлятися. Мабуть, він реально облажався тієї ночі.

Настрій не покращила і доповідь Геннадія Петровича щодо нападу сестри Ігоря на Любку. Діма справедливо поцікавився, чому співробітник настільки затримався з цим повідомленням, отримав відповідь, що про затримку ветерана попросила Соня, і спохмурнів ще більше. Потім, щоправда, трохи заспокоївся, згадавши, що стався інцидент ще до поцілунку та божевілля, яке за ним відбулося. Як і передбачала дівчина, він не став вичитувати Геннадія Петровича, просто попросивши надалі не йти в робочих питаннях на повідку у дівчат, якими б гарними вони не були. Залишок пари він спустив, продумуючи варіанти акуратної відповіді на напад. Занадто розходитися було не можна, тому що хлопець прекрасно розумів, що Ігор про витівку сестри міг бути взагалі не в курсі. Однак і залишати інцидент без уваги не можна було.

Увечері зателефонувала сестра. Діма напружився, побачивши її номер на екрані - інтуїція підказувала, що причиною є все та ж світлина. В першу мить він вирішив малодушно зробити вигляд, що не чує дзвінка, але потім все ж таки прийняв виклик.

- Привіт! - заторохтіла у слухавку Юлька. - Кажу відразу, що я - на твоєму боці, тож не вихрись.

- Ну? - трохи недовірливо запитав хлопець.

- Телефоную попередити про те, що мама бачила світлину. Батьки приїхали до нас у гості, та й тітка Олена зараз теж тут, вона і показала допис. А їй, мабуть, Вітька під ніс сунув. Тож я швиденько вискочила на балкон, щоб тебе попередити. Приготуйся брехати.