Любов, Дошка і море

Глава 31. Навкруги самі інтригани

- Що у вас там за історія? - через якийсь час запитав Паша, коли вони з Любою сиділи в його автівці, припаркованій за огорожею пансіонату, і спостерігали за веселим товариством в альтанці. До однокласників уже приєдналися дві якісь дівчини, нещиро регочучи з жартів Сірого.

- Вони мене все життя дражнять, - задумливо сказала Люба. - Десь в шостому класі у подруг почали округлятися форми, а я як була Дошкою, так нею і залишилася.

- Дошка? - розвеселився раптом Паша.

- Так, - здивовано глянула на нього дівчина. - Хіба не побачив за ці десять днів?

- В якому місці? - хлопець нахилився, поклав долоню на стегно супутниці та ковзнув нею до сідниці, стискаючи її під спідницею. - Тут?

- Ой, - сказала Люба, усвідомлюючи, що долоня хоч і вміщує частину нижніх дев'яносто, але повністю їх не накриває.

- Чи тут? - запитав Паша, намацуючи другою рукою маленькі груди поверх білої сорочки. Люба знов зойкнула. Тут все в долоню вкладалося відмінно, але від дотику стало спекотно. Так само спекотно, як було ще двадцять хвилин тому на узбережжі, коли Любині потаємні бажання збулися, і вона цілувала свого лицаря, тихенько стогнучи в його руках. - Чорт, я знову збудився. Дошка, ха-ха-ха! Йдемо, я продемонструю тобі дещо про твоїх мучителів. Не бійся, я поруч.

Дівчина кивнула, намагаючись вгамувати посилене серцебиття. Вони вийшли з автівки, Паша взяв її за руку та повів до альтанки.

- Дімоне, можна тебе на секунду? - покликав він, привертаючи до себе увагу однокласників.

- Дошко, ну як секс? - глузливо вигукнув Сірий. - Щось ти не виглядаєш радісною. Розчарував?

- Дивись як у нього стиснуті щелепи, - шепнув Паша на вухо своїй супутниці. - Намагається сміятися, але очі повні злості. Він ревнує до зубовного скреготу.

Підійшов Дімка, посміхнувся, а Люба відкрила від подиву рота.

- Що, чуваку, на хлопчаків тягне? - приєднався Костя, звертаючись цього разу вже до Паші.

- Заздри мовчки, - з посмішкою порадив супутник, притискаючи Любу до себе. А потім так само тихо пояснив дівчині: - Цей своїх ревнощів навіть не приховує. Але до них домішується ще й біль. Він намагається якомога менше ображати тебе, але зробити з собою нічого не може. Мені Дімон казав, що ти знайома з його власними ревнощами. Невже не бачиш їхніх ознак тут?