Любов, Дошка і море

Глава 1. А може вона ще не погодиться

Любушка допрацьовувала останній тиждень перед відпусткою, коли у неї задзвонив телефон. З вікна маніпуляційної вже починало дути гаряче липневе повітря, і дівчина рушила прикривати фрамугу, щоб зберегти в приміщенні ранкову прохолоду. Скоро тут знову стане пахнути неживою стерильністю. Цей запах був єдиним, що вона не любила в своїй роботі. Любушка зітхнула, однією долонею повертаючи ручку віконної стулки, а пальцем другої натискаючи на кнопку прийняття виклику на своєму старенькому, але ще цілком бадьорому смартфоні.

- Любко! - емоційно вигукнув у слухавку однокласник Діма. - Мені тут сорока на хвості принесла, що ти у відпустку зібралася. Це правда?

- Сороку часом не Юлею звуть? - зареготала дівчина. Дімкова молодша сестра жила в одному місті з Любою. Вони часто зустрічалися після роботи, щоб випити кави в затишній столичній кав'ярні перед тим, як розходитися по домівках. Юля вже три роки була цілком щасливо заміжня, а сама Люба самотужки орендувала маленьку гостинку. Зараз Дімкова сестра відпочивала у брата на узбережжі, в його невеликому, але красивому пансіонаті. Її брата Любушка не бачила вже років п'ять, хоч і дбайливо переносила його контакти з телефону в телефон. Старими друзями не розкидаються, навіть якщо вони з часом перейшли в категорію колишніх коханих.

- Заразою хвостатою її звуть, - з досадою сказав Дімка, підтверджуючи підозри своєї співрозмовниці та на мить занурюючи її в події десятирічної давності, коли вони з цим хлопцем практично не розлучалися. - Але ти з теми не зістрибуй. У відпустку збираєшся, чи ні?

- Збираюся, - кивнула дівчина, хоча бачити її кивка співрозмовник не міг.

- Плани? - діловито поцікавився парубок .

- Батьків відвідати.

- Слухай, у мене до тебе є ділова пропозиція, - заторохтів Діма. - Приїзди до мене на узбережжя.

- А умови які? - обережно запитала Люба. Незважаючи на те, що вони з однокласником розійшлися друзями, а потім й усі непорозуміння згладилися та забулися, повторення не хотілося.

- Як хостес з правом самій обирати графік роботи, - дівчина здивувалася, почувши ці слова, але Діма продовжував озвучувати свій план. - Я знаю, що ти втомилася, що тобі не хочеться бачити зараз людей. Але я також знаю тебе. Через пару днів ти остаточно знудишся в нашому селі. Я готовий платити гроші за одну твою присутність у моєму пансіонаті. Відпочинеш, накупаєшся, засмагнеш як слід, з Юлькою погуляти сходите. А якщо захочеш, повторюю, якщо захочеш, за постояльцями доглянеш, - і він озвучив захмарну суму, яку дівчина отримає за підсумками своєї відпустки.

- Дімчику, ти що? - злякалася Любушка. Платні з лишком вистачило б для того, щоб придбати собі гарну зимову куртку та відмінні фірмові черевики.

- Ти не відмовляйся, - попросив співрозмовник. - Подумай, з Юлькою порадься. І приймай пропозицію. Я ж знаю, що тобі хочеться на море. Всім на море хочеться.

Він завершив виклик, залишаючи Любушку в сум'ятті почуттів. Всю решту своєї зміни вона думала про його дзвінок і вже майже вирішила відмовитися, коли їй зателефонувала Юля.

- Ти там купальник вже приміряєш? - з місця в кар'єр стрибнула Дімкова сестра, проявляючи разючу родинну схожість в манері вести перемовини.

- Я не поїду, Юлю.

- З глузду з'їхала? - здивувалася подруга. - Мій брат пропонує тобі відпочити на узбережжі в найсприятливіший сезон, безкоштовно. Ще й отримати за цей відпочинок трохи грошенят. А ти відмовитися вирішила? Назви мені хоч одну причину для цього.

- Батьки, - коротко відповіла Любушка. - Я їх пів року не бачила. А батьків треба берегти в будь-якому віці, не те, що в старості.

- Оце вже не питання зовсім, - безтурботно відгукнулася співрозмовниця. - Дімка їх із радістю у себе поселить разом із тобою. Твоя мама коли востаннє пірнала у морські хвилі?

Цей момент став карколомним аргументом, і вже через тиждень Любушка залишила свій білий халат в лікарняній шафі, щоб провести місяць в приморському селищі Одеської області поруч із друзями.